Полин – засіб від усіх напастей
У давні часи жив один селянин. І міцно вірив той селянин у чарівні властивості полину. Кожного літа збирав він полину, сушив, у в'язанки зв'язував і примовляв:– Немає такої напасті, від якої полин не допоміг би.
Одного разу забрався до нього вночі злодій. Прокрався в хату, витяг з-під подушки кубик з грішми і з хати вискочив. Та втекти далеко не встиг – прокинувся селянин. От і довелося злодієві в саду під кущем сховатися.
А селянин вийшов у двір, оглянувся, раптом бачить – біля куща слід. «Немає іншого, злодій слід залишив,– подумав селянин,– треба б його краще розглянути».
Приніс в'язанку сухого полину й розпалив вогонь. Все жаркіше розгоряється багаття. Лежить злодій під кущем – слізьми обливається, вогонь уже до самих п'ят підбирається. Терпів, терпів злодій, та не витримав, кинувся навтьоки.
Біжить і думає: «Що це за траву таку небачену він підпалив? Невже, трава чарівна – одразу на те місце, де я сховався, вказала! Чудеса! Треба б гроші-то повернути».
А селянин нічого й не помітив, сидить навпочіпки, слід злодія розглядає. Раптом бачить: виповзає з кущів злодій, кубик з грішми простягає.
– Візьми свій кубик,– каже.– А що це за траву чарівну ти підпалював?
– Це полин, засіб від усіх напастей,– відповів селянин, а потім додав: – У тому числі й від злодіїв.
Інші казки
