Сова і ворон
Колись сова літала удень, куди хотіла, і нічого не боялася. У ті часи вона була фарбувальницею. Прилітали до неї різні птахи, і вона їх фарбувала в будь-який колір, який вони бажали: червоний, синій, бірюзовий, жовтий... Побачив це ворон і заздрив. Був він великим хвальком, і хотілося йому, щоб сова пофарбувала його в найкращий колір. Полетів він до сови:— Пані сово! Пані сово! Пофарбуйте мене, будь ласка, в якийсь особливий, небувалий колір, якого немає в жодної іншої птахи. Я хочу вразити весь світ своєю красою!
— У-гу, у-гу, добре! — погодилася сова. Довго вона ламала собі голову, в який же колір пофарбувати ворона! Нарешті посадила вона ворона в горщик з найкращою чорною-чорною тушшю. Потім витягла сова ворона з горщика і каже:
— Ну, тепер немає тобі рівного серед птахів! Зрадів ворон, поспішив до дзеркала полюбуватися, в який же колір його пофарбували. Подивився, та й ахнув. З голови й до самого кінчика хвоста став він чорним-чорним, і навіть не розбереш, де очі, а де ніс! Розгнівався ворон:
— У який це ти колір мене пофарбувала, негіднице? Почала сова виправдовуватися:
— Ти ж сам хотів, щоб я тебе пофарбувала в небувалий колір, якого немає в жодної птахи!
— Почекай же, почекай! Тепер ми кровні вороги! — злобно закаркав ворон. — Я тобі помщуся!
З тих пір сова вже не літає при світлі. Боїться сова помсти ворона, тому й ховається удень.
Інші казки
