Чарівна гарбуза

Жили колись два брати. Жили вони не бідно — батьки залишили синам гарне господарство.

Старший брат був дуже лінивий, любив смачно поїсти, гарно одягнутися, а працювати не любив. І одружився він на такій же ледарці, як і сам. А молодший брат був працьовитий: навесні, влітку й восени він цілими днями працював у полі, сіяв, вирощував і збирав урожай. Взимку, коли в полі нічого було робити, він ходив у гори за хмизом.

Але як би він не намагався працювати — не міг догодити старшому братові та його дружині. Вони дуже боялися, що молодший брат підросте й захоче отримати свою частку спадщини. Задумали вони, поки він ще молодий, просто вигнати його з дому. Так вони і зробили.

Молодший брат із сльозами покинув свій рідний дім і пішов, куди очі дивилися.

Далеко від дому, у горах, він побачив велику поляну і подумав:
"Адже я вмію обробляти землю, чи не поселитися мені тут і не засіяти цю поляну?"

Однак у нього не було ніяких знарядь, щоб обробляти землю.

Тоді молодший брат пішов у ліс, зламав молоде дерево і зробив із нього кіл. Цілий день він старанно вкопував цим колом землю. Вже руки його були в кривавих мозолях, і він дуже втомився, але робота йшла повільно.

Раптом кіл наткнувся на щось тверде. Молодший брат подумав, що це камінь, і хотів викинути його з поля. Але коли вирив, побачив, що це не камінь, а гарбуз. Звичайний гарбуз.

Раптом гарбуз розкрився, і з нього вискочив маленький-маленький дідусь, одягнений у все біле. Молодший брат сильно злякався, а дідусь ласкаво звернувся до нього:
— Не бійся мене, юначе! Ти вирив чарівний гарбуз. Якщо ти в чомусь дуже потребуватимеш — похитай цей гарбуз тричі, скажи, що тобі потрібно, і я виконаю твоє бажання. Тільки пам’ятай про одне: того, в чому ти не дуже потребуєш, не проси!

Сказавши це, дідусь сховався в гарбузі, а приголомшений молодший брат застиг на місці. Опам’ятавшись, він вирішив перевірити, чи правду говорить білий дідусь.

"Що мені зараз найбільше потрібно? — подумав він. — Мені нічим вкопувати землю — значить, найпотрібніша мотика".

І він взяв гарбуза, похитав його тричі і сказав:
— Мені дуже потрібна мотика.

Тільки він вимовив ці слова, як побачив біля своїх ніг на землі нову, гарну мотику. Від радості, що в нього в руках така мотика, у молодшого брата додалося сил, і він одразу взявся за роботу. Швидко він вкопав велику ділянку землі і, напрацювавшись, відчув сильний голод. Тоді він вирішив знову звернутися до чарівного гарбуза. Молодший брат, як і вперше, похитав його тричі і сказав:
— Я дуже хочу їсти. Дайте, будь ласка, мені парочку кукурудзяних коржів і кухоль води.

Тільки він вимовив ці слова — перед ним з’явилися на тарілці гарячі кукурудзяні коржі й кухоль джерельної води. З великим апетитом він з’їв коржі, запив холодною водою і знову взявся за роботу. Працював молодший брат довго. А коли настав вечір, згадав, що й ночувати йому ніде. Тоді він попросив у гарбуза шалаш для ночівлі. І це його бажання було виконано.

Ось так і залишився молодший брат жити в горах. Він старанно працював і незабаром забезпечив себе всім необхідним у господарстві.

А старший брат, прогнавши молодшого, продовжував нічого не робити і проживати батьківську спадщину. Не минуло й двох років, як у нього нічого від багатства не залишилося. Настали для нього та його дружини чорні дні. Він спробував був працювати, але нічого не вмів, та й не хотів робити. Довелося йому просити милостиню.

Блукаючи селами та містами, він почув, що десь у горах дуже багато живе його молодший брат, і вирішив піти до нього. От він побачив маленький, затишний будиночок брата, а навколо — величезні поля пшениці, кукурудзи й грядки з різними овочами.

Молодший брат працював у полі. Побачив він свого старшого брата жебраком, голодним, роздягненим і не повірив своїм очам. Він пожалів брата, повів до себе в дім, нагодував і одягнув.

Старший брат запитав молодшого:

І молодший брат розповів йому про чарівний гарбуз.
— Дай мені цей чарівний гарбуз на кілька днів, — попросив старший брат.
— Добре. У мене тепер усього достатньо, і я можу тобі його дати, — сказав молодший брат. — Але пам’ятай, що просити можна лише те, в чому дуже потребуєш.

Старший брат схопив чарівний гарбуз і поспішив додому, щоб порадувати дружину. Дома він розповів їй про чарівний гарбуз, і вони захотіли якнайшвидше випробувати його силу.
— Ми дуже голодні. Давай спочатку попросимо найсмачніші страви, — запропонував чоловік.
— Давай попросимо краще срібла, а на срібло можна купити все, що нам заманеться, — заперечила дружина.
— Ти права! — погодився чоловік.

Вони похитали чарівний гарбуз тричі і сказали:
— Дай нам срібла!

Тільки вони вимовили ці слова, як одразу перед ними з’явився шматок срібла. Вони зраділи: ось як легко можна добувати срібло! Попросили ще раз, потім ще раз і багато-багато разів.

І ось срібла в їхньому домі стало так багато, що вже пройти було неможливо. Тоді вони вирішили, що золото краще за срібло, і стали просити золота. Незабаром золото засипало весь дім, завалило вікна й двері. А старший брат і його дружина все просили гарбуза: "Дай нам золота! Дай нам золота!"

Нарешті старший брат закричав:
— Дружино! Як же нам сховати наші скарби краще, щоб люди не побачили й не вкрали їх?

Але тільки він вимовив ці слова — раптом золото й срібло перетворилися на купи звичайних камінців.

Розгніваний старший брат схопив чарівний гарбуз і що є сили кинув об землю. Гарбуз розбився, і величезний тигр вискочив із нього.

Старший брат і його дружина в жаху кинулися тікати, але тікати було нікуди — адже двері й вікна були засипані камінням.

І тигр розірвав цих лінивих і жадібних людей.

↑ Догори

Чарівна гарбуза

Інші казки