Чому сонце сходить, коли співає півень

Колись, у давнину, на небі сяяло дев'ять сонць, а на землі було спекотно, як на розпеченому залізі. Дерева й трави не могли рости, посіви не могли сходити.

Важко було жити людям! І тоді, нахмуривши брови, вони зібралися на раду й почали вирішувати, як позбутися дев'яти сонць. Один мудрець сказав:

— Я думаю, треба кожне сонце закрити великим решетом, тоді не буде так спекотно.

Усі погодилися, що порада непогана, але де взяти такі величезні решета? А якщо їх і знайдуть, то як їх підняти на небо? Порадилися люди й вирішили, що цей спосіб не підходить.

— А я вважаю, — заговорив інший мудрець, — що ми всі повинні сховатися під землю й жити там. Тоді промені сонць будуть для нас небезпечні.

І ця порада була гарною. Але якщо всім сховатися під землю, хто ж тоді буде сіяти хліб? Що ж люди будуть їсти? Ні, цей спосіб теж не підходить.

І ось, коли перебрали всі засоби захисту від спеки й зрозуміли, що жоден із них не годиться, піднявся якийсь чоловік і сказав:

— Усі знають нашого мисливця Еппуло? Він і сильний, і стріляє влучно. Давайте попросимо його, щоб він збив дев'ять сонць із неба!

— Вірно! — одностайно вигукнули люди й тут же послали цього чоловіка до знаменитого мисливця.

Еппуло жив у кам'яній печері на високій горі. Зросту він був велетенського, волосся стирчало на його голові, немов зарості бамбука, тіло було могутнім, як стовбур старого дерева, брови густі й чорні, як ніч, а круглі великі очі світилися, наче два ліхтарі.

Почув Еппуло прохання людей і голосно розсміявся, а потім відповів:

— Це справа нелегка. Але раз усі так вирішили — я згоден!

Він до упору натягнув свій величезний лук, наклав вісім довгих стріл і — сой-сой! — зі свистом випустив їх одну за одною в небо. Бі-лі-ба-ла! — залунало в небі, і вісім сонць покотилися вниз. А те, що вціліло, дев'яте, побачивши, що справа погана, поспішно сховалося за високу гору.

— Ха-ха-ха! — весело засміялися люди, дивлячись, як підбиті сонця котяться з неба.

І всі почали славити велике мистецтво Еппуло. Але, поки люди кричали й раділи, на землі раптом стало темно й холодно; без сонячних променів перестали рости дерева й трави, сходити посіви. Що було робити? Люди засмутилися, нахмурилися й знову зібралися на раду. Один сказав:

— Якби нам вдалося викликати дев'яте сонце, яке сховалося за гору, — усе було б добре!

— Але як це зробити? — запитав інший.

— Треба когось послати за ним! — запропонував третій.

Але кого можна було послати? Людину — не годиться. Сонце тепер не стало б його й слухати! Вирішили послати птаха, до того ж із приємним голосом. Але в якої птахи найприємніший голос?

Вибір зупинився на іволзі, жайворонку та солов'ї. Почали з іволги: попросили її слетіти за сонцем. Іволга завжди вважала, що співає краще за інших птахів.

Вона одразу погодилася й, повернувши головку в бік гір, важливо заспівала. Але сонце не вийшло!

Люди пішли до жайворонка. Він теж думав, що співає непогано, принаймні краще за іволгу! Гордо злетівши в небо, жайворонок завів свою нескінченну пісню. А сонце й не думало з'являтися.

Пішли тоді до солов'я. Той вважав себе найкращим співаком у світі. Звичайно, сонце не встоїть перед його співом! Він злетів на дерево й із гідністю заспівав. Однак сонце й цього разу не вийшло! І тут люди згадали про півня з його гарними строкатими пір'їнами. Він хоч і зовсім не співак, зате в його голосі є сила й бадьорість. Обов'язково треба попросити півня!

Дізнавшись, у чому справа, півень затріпав крилами, витягнув шию, запрокинув голову й, повернувшись до гір, як закричить!

Сонце тихо сиділо за горою, коли раптом почуло крик півня. Хоч голос і не був гарним, але відчувалися в цьому голосі така щирість і бадьорість, що в сонця затремтіло серце. Йому дуже захотілося дізнатися, хто це співає?

І коли півень із почуттям прокричав три рази, а його друзі — дрібні пташки підхопили цю переможну пісню, сонце не витримало.

Воно забуло весь свій страх: такому голосу можна було довіритися!

І перший золотий промінь визирнув із-за гори. Сонце зійшло! Знову в усьому світі стало тепло й ясно!

Ось з тих пір і повелося: як півень прокричить три рази — сонце одразу й виходить на небо.

↑ Догори

Чому сонце сходить, коли співає півень

Інші казки