Гарна дружина
Після весілля Чжан зовсім перестав працювати. У поле не ходить, цілими днями вдома сидить, молодою красунею дружиною милується. Чим більше дивиться на неї, тим менше хочеться йому з дому виходити. Не тільки роботу кинув — через дружину про все на світі забув.Минуло півроку, потім рік… До кінця другого року посаг дружини: столи, стільці, білизна — все було закладено або продано, у домі не лишилося жодної монетки.
Дружина Чжана й справді була прекрасна. Сидить вона й думає невеселу думку: як зіграли весілля, чоловік жодного разу з дому не відлучався. І вдень, і вночі стереже мене, нічого не робить, тільки їсть. Скоро жити буде ні на що.
Почала вона докоряти чоловікові:
— Усі люди працюють, один ти цілими днями вдома сидиш.
Подивився Чжан на її ніжне личко, занепокоївся: «Піду, а вона з іншими залицятиметься».
Не послухався Чжан дружину, знову вдома лишився. Краще, думає, їстиму найпростішу їжу, аби з дружиною нічого не трапилося.
Але одного прекрасного дня Чжан зрозумів, що вони з голоду помруть, якщо завтра ж він не заробить на хліб.
Рано вранці попрощався Чжан із дружиною і пішов у сусіднє село шукати роботу.
Зустрів йому чоловік років п’ятдесяти й питає:
— Як пройти до найближчого села?
— Підемо разом, — відповідає Чжан, — я теж туди йду.
Дорогою Чжан пожалівся незнайомцеві:
— Нещасний я чоловік, лишив удома красуню-дружину, а сам іду на заробітки, щоб з голоду не померти.
— А ти посади дружину в пляшку, чого простіше!
— Що?!
— Кажу тобі, що це зовсім просто. Я дам тобі пляшку. Як почнеш виходити, подивись на дружину, дмухни в пляшку, і в ту ж мить дружина опиниться в пляшці. Ось і не розлучатимешся з нею ніколи. На, візьми!
Чоловік простягнув Чжану пляшечку заввишки півтора вершка і зник. Чжан сховав пляшечку в мішок, повторив про себе все, що сказав йому незнайомець, і, весело насвистуючи, поспішив додому.
Наступного дня вирішив він випробувати чарівну пляшечку. Дружина якраз перед дзеркалом зачіску робила. Подивився на неї Чжан, дмухнув у пляшечку. Дружині в дзеркало все видно, але тільки хотіла вона запитати чоловіка, що це він робить, як у ту ж мить пам’ять втратила, а коли очутилася, вже була в пляшці.
Заспокоївся Чжан, тепер ніхто його дружину не побачить. Повернувся ввечері додому, перевернув пляшечку, красуня-дружина знову перед ним.
Але одного разу довелося все ж Чжану лишити дружину вдома. Збирався він у лазню, наказав дружині нікуди не відлучатися, взяв мило, рушник і пішов.
А дружина тільки провела чоловіка, побігла на річку прати. Взяла чоловікову сорочку, щось тверде в кишені намацала, одразу здогадалася:
«Е, так це ж та сама пляшечка, в яку чоловік щоранку мене ховає. Він ніколи з нею не розлучається, чому ж це сьогодні лишив її вдома?»
Тут жінка помітила, що на іншому березі стоїть гарний юнак, на неї дивиться. Подивилася на нього красуня, засоромилася, голову схилила. Випадково дмухнула в пляшечку, глядь — молодий чоловік зник.
Випрала жінка білизну, поклала пляшечку на місце, не поспішаючи пішла додому.
Вранці Чжан у поле збирався, взяв пляшечку, дмухнув у неї, дружина знову опинилася в пляшечці.
Як іде Чжан у поле, так кожного разу згадує незнайомця з вдячністю, того, що йому пляшечку заповітну подарував. Тепер ніхто його дружину не побачить. Повернувся Чжан додому, перевернув пляшечку, так і застиг на місці — поруч із дружиною стоїть прекрасний юнак.
Що за диво! Як міг юнак у закриту пляшку влізти?
А справді, як не стережи, не вбережеш молодої красивої дружини!
Інші казки
