Сонце і місяць

У наших краях з покоління в покоління передають таку історію.

З незапам'ятних часів ходили в небі дві зірки, яскраві та блискучі. Одна була гарячою, інша — холодною, і вони ніколи не розлучалися.

А на землі в одному селі жила дівчина на ім'я Тайян (Тайян — сонце). Вона була розумна і дуже гарна, і всі навколо хвалили її. Тайян любила юнака на ім'я Юелян (Юелян — місяць), який жив у сусідньому селі.

Він часто приходив до них додому допомагати по господарству, і молоді люди з дитинства добре знали одне одного. Дівчина в душі мріяла стати його дружиною. Він теж таємно палко кохав її. Але Юелян був бідний, він не мав жодного клаптика землі і не смів навіть думати про одруження з Тайян.

Тим часом батьки Тайян заручили її за могутнього злого чарівника на ім'я Ла-я. Дізнавшись про це, дівчина побігла з сумною звісткою до Юеляна. Вони довго ходили берегом ставка і намагалися придумати спосіб запобігти цьому весіллю. Біля греблі вони побачили великий чорний камінь, присіли на нього і знову довго радилися — що ж робити? Але нічого путнього не придумали.

Раптом вони почули якийсь стогін. Обоє здивувалися: адже нікого, крім них, тут не було! Але ось Тайян, ніби щось здогадавшись, схопила Юеляна за руку, обоє стали на коліна, і дівчина промовила:

— Каменю, каменю! Якщо є в тебе душа — допоможи нам у біді!

Яке ж було їхнє здивування, коли вони почули у відповідь:

— Приходьте сюди в четвер перед світанком, я допоможу вам.

Дізнавшись, що родичі Ла-я збираються прийти за нею, Тайян сказала їм, щоб вони з'явилися в четвер перед сходом сонця.

І ось настав цей день. Ще не світало, коли Ла-я зі своїми родичами прийшов за нареченою. Тайян втекла до греблі і побачила, що Юелян уже сидить на камені і чекає її. Вона теж стрибнула на камінь.

Ла-я бачив, як дівчина побігла до греблі, як стрибнула там на чорний камінь, на якому сидів якийсь юнак, і як раптом обоє зникли.

Ла-я підійшов до каменю, розвів навколо нього вогонь: роздався страшний гуркіт, камінь розколовся, полум'я піднялося аж до неба, а Тайян і Юелян, перетворившись на пару лебедів, відлетіли.

Але Ла-я чарівництвом змусив їх повернутися на землю і знову перетворив на людей. Чарівник намагався змусити Тайян стати його дружиною, але, попри всю свою могутність, нічого не зміг досягти.

Втративши всяку надію, Ла-я вирішив розлучити її з Юеляном і задумав поселити кожного на одній із двох зірок, що блукали в небі. Так дівчина опинилася на холодній зірці, а юнак — на гарячій. Тайян жорстоко страждала від холоду і попросила Ла-я переселити її на гарячу зірку. Той виконав її прохання, але при цьому переселив Юеляна на холодну...

Знову вони опинилися в розлуці. Правда, зірки цілими днями ходили по небу разом, і закохані бачили один одного, розмовляли, жартували. Але й це не давало спокою Ла-я, і він своєю чарівною силою зробив так, що гаряча зірка стала з'являтися на небі лише вдень, а холодна — лише вночі.

З тих пір і донині Тайян — Сонце люди бачать у небі вдень, а Юеляна — Місяць вночі. І ніколи більше цим бідним закоханим не судилося бути разом!

↑ Догори

Сонце і місяць

Інші казки