Нехай інший зробить
Ішли по пустельній дорозі один за одним три мандрівники. Нагнала їх непогода: задув сильний вітер, пішов сніг, загула хуртовина. З кожною хвилиною хуртовина розгулювалася все дужче й дужче, а до найближчого села було ще далеко.Що було робити трьом мандрівникам? Той, хто йшов попереду, вирішив перечекати непогоду в старому порожньому храмі. І другий мандрівник, і третій також вирішили сховатися в храмі. Так вони й опинилися всі разом.
Вже сутінки настали, але буря не втихала, а ставала все сильнішою. Мандрівники зовсім промерзли.
— Яка холодна погода! Більше немає терпіння... — сказав перший.
— У мене й руки, й ноги замерзли, — зауважив другий.
— Якщо так триватиме, то ми можемо зовсім замерзнути, — додав третій.
Потім усі помовчали, і перший знову почав:
— Якби принести трохи хмизу й розпалити вогонь, ми б зігрілися.
— Так! Це було б дуже добре! — сказав другий.
— Так, так, звичайно! — погодився третій. — Якби принести хмизу, то можна було б тут переночувати.
Усі троє лише поговорили, але ніхто не рушив з місця, щоб принести хмизи. А мороз усе дужчав і дужчав.
Тоді перший звернувся до другого:
— Сходи, сусіде, за хмизою! Я б сам приніс, та в мене ноги болять.
А другий сказав третьому:
— У мене живіт дуже болить, іди за хмизою ти.
Але третій звернувся до першого:
— Краще йди ти, а то в мене голова крутиться, я ледве на ногах стою.
Так ось і перемовлялися. Усі троє були здорові, та дуже боялися зробити хоч трохи більше, ніж інший.
Перший думав: «Я їм не слуга й за хмизою не піду».
«Ви не йдете, і я не піду. Що, мені більше всіх треба?» — думав другий.
«Чому я маю йти за хмизою? Нехай хтось інший це зробить!» — думав третій.
Вже північ настала. Вітер гуде, мороз дужчає. А кожен із мандрівників думає: «Неможливо більше терпіти такий холод! Коли ж нарешті хтось піде за хмизою?»
Але всі мерзли, а з місця не рухалися.
А вранці в храмі знайшли трьох замерзлих мандрівників.
Інші казки
