Коли земля стає золотом
Ван Сюе-цінь був працьовитим селянином. Цілий рік, встававши ледве світа, працював він на своєму полі. Сусіди перекопували землю по одному разу, а він — по два, а то й по три. І хоча поле його було невелике, воно якось годувало господаря.Але сини Ван Сюе-ціня не були схожі на батька: цілими днями вони тинялися без діла, а працювати не хотіли. Батько не раз умовляв їх взятися за розум, але вони пропускали його слова повз вуха і лінувалися, як і раніше. Турбота про них не давала Ван Сюе-ціню спокою. На що житимуть ці ледачі, коли його не стане?
І ось Ван Сюе-цінь захворів. Через кілька днів його здоров’я погіршилося, і він зрозумів, що вже не одужає. Він покликав обох синів і сказав їм:
— Боюся, що мої справи погано скінчаться, діти. Я нічого не можу залишити після себе. Правда, на чотирьох му (*Му — міра площі, що дорівнює 0,07 га.*) землі, що на східному схилі, закопано трохи золота. Але, щоб знайти його, вам доведеться глибоко й ретельно перекопати землю.
І він помер.
«Якщо ми знайдемо золото, усе життя будемо жити багато», — подумали брати і вирішили будь-що знайти закопане золото.
Вирішивши, вони вирушили на поле й переорали всю землю, але золота не знайшли.
— Мабуть, ми не дуже глибоко переорали землю, — сказав старший брат.
І вони ще раз, уже глибше, переорали поле, але знову нічого не знайшли.
— Мабуть, ми орали занадто швидко і не помітили золота, — знову сказав старший брат.
І брати знову і знову переорювали поле, але золота, як і раніше, не знаходили.
— Видно, обдурив нас батько! — вирішили роздратовані брати.
Але земля на їхньому полі після такої ретельної обробки стала дуже пухкою, і, коли брати засіяли її, посіви зійшли чудово. Зі своїх чотирьох му вони зібрали урожай більше, ніж інші з восьми. Тільки тоді зрозуміли брати слова батька.
З того часу вони більше ніколи не ледарювали.
Інші казки
