Тигр і лисиця

Одного разу в очереті лисиця натрапила на голодного тигра. Тигр загарчав – лисиця завмерла зі страху. Подумала: «Настав мій останній час, якщо я не обману смугастого». Але що робити? Тигр ось-ось стрибне! Тоді лисиця вдала, що тремтить не від страху, а від сміху: «Ха-ха-ха!»

Здивований тигр сів, нічого не розуміючи, і запитав:

— Ти над чим смієшся?
— Над тобою, нещасний! — відповіла лисиця, заливаючись удаваним сміхом.
— Що? Надо мною? — загарчав тигр.
— Звичайно! — сказала лисиця. — Ти, бідолаха, думаєш, що зараз з’їси мене, а я не можу втриматися від сміху. Ха-ха-ха!.. Адже тебе вже ніхто не боїться! А от мене бояться всі, навіть людина!

Тигр задумався: «А раптом правда? Тоді лисицю чіпати небезпечно!» Але все ще сумнівався.

— Бачу, ти не віриш, — сказала лисиця. — Іди за мною. Якщо люди мене не злякаються, тоді можеш з’їсти мене разом із хвостом.

Тигр погодився, і вони вирушили. Стали наближатися до дороги, по якій поверталися з міста селяни.

— Не відставай! — гукнула Лисиця і побігла вперед.

Тигр величезними стрибками за нею. Люди побачили – страшний тигр мчить до дороги! Закричали, покидали все й кинулися тікати.

Тоді лисиця висунулася з високої трави, де її зовсім не було видно, і закричала тигру:
— Ну що, бачив? Один кінчик мого хвоста змусив їх утекти! А на тебе навіть не подивилися!

Дурний тигр опустив від сорому морду й сумно поплескав назад у свій очерет.

Тепер уже лисиця сміялася по-справжньому!

↑ Догори

Тигр і лисиця

Інші казки