Як А Сань здобув частування до Нового року
У родині А Сані було лише двоє: він сам та дружина. З ранку до ночі подружжя працювало в полі, а жили вони дуже бідно. Сьогодні думали, як би прожити завтрашній день; а назавтра сумували, що післязавтра їсти буде нічого. І проходило їхнє життя без жодного радісного дня. Якось перед Новим роком зайшов А Сань до багатого сусіда і бачить, що його сім'я готується до свята: печуть солодкі коржі, готують соєвий сир, смажать м'ясо. Сумно стало А Саню. Згадав він, що вдома навіть жмені бобів немає. Смутний повернувся він до себе і каже дружині:— Сусіди готують багату страву до Нового року, а у нас навіть соєвого сиру не з чого зробити. А як бути з жертвоприношеннями предкам?
— Так! Адже якщо предків не пригостити, їм буде погано на небі. Треба щось придумати, — відповідає дружина. Стали вони думати, і раптом дружина каже:
— Я знаю, що треба зробити. Ти зможеш вдати, що помер? Якщо зможеш, то буде й у нас страва до свята.
— Не розумію, — здивувався А Сань, — навіщо мені вдавати, що я помер?
— Гаразд, — відповідає дружина, — потім зрозумієш. А зараз слухай, що тобі треба зробити. Завтра ледве світ лягай біля порога і вдавай, що ти помер. Я покличу монаха, він, звичайно, прийде. А там побачиш, як я його спритно обдурю. Нічого не зрозумів А Сань, але все ж вирішив послухатися дружини.
А монаху, як виявилося, давно сподобалася дружина А Саня, і він з нетерпінням чекав, коли А Сань помре.
Наступного дня А Сань зробив усе, як наказала йому дружина: ліг біля дверей, накрився ковдрою, а поруч поклав бамбукову палицю — ну прямо справжній мертвець. Незабаром прийшов монах. Приніс він із собою багато свинини, соєвого сиру, вина, а під пахвою тримав священну книгу. Він збирався почитати над А Санем, який відправлявся в потойбічний світ, а потім влаштувати поминки. Дружина А Саня плакала, жалібно голосила:
— Ох, мій бідний чоловік, на кого ти мене покинув? Невже ніколи більше не повернешся? Ох, я бідолашна! Хто мене пожаліє, хто мене приголубить?! Почув монах її слова і вирішив, що все це говориться не без умислу. Розкрив він книгу і почав читати:
— Амітофо, Амітофо, хто її пожаліє? Я її пожалію! Амітофо, Амітофо, хто її приголубить? Я її приголублю!
А сам із-за книги підморгує дружині А Саня. Та продовжує:
— О, дорогий мій чоловік, повернись і побий цього дурного нечестивого монаха! Як почув це А Сань, скинув ковдру, схопив палицю і ну бити монаха! Той ледве ноги втік.
А вся страва залишилася А Саню та його дружині, і вони весело зустріли Новий рік.
Інші казки
