Захочеш — гору звернеш

Одна бідна вдова працювала день і ніч — вона дуже хотіла, щоб її єдиний син навчався в школі і став ученим чоловіком. Хлопчик, поки був малим, навчався дуже охоче. Він любив читати книжки і читав їх уважно. Мати раділа, що її син працьовитий, старанний і розумний.

Але ось хлопчик підріс і став зазнаватися. «Я вже все знаю, і вчитися більше не треба», — вирішив він. Став лінуватися, перестав ходити до школи, а замість школи йшов кудись гуляти. А від матері приховував, що кинув школу.

Одного разу, гуляючи, він побачив біля дороги величезний камінь. На камені сиділа стара-стара жінка і з усіх сил точила об камінь товсту залізну палицю. Хлопчикові це здалося смішним, і він запитав стареньку:

— Навіщо ви точите цю палицю об камінь?
— А я хочу з цієї палиці виточити тонку голку, — відповіла старенька.
— З такої великої палиці ви хочете зробити голку? — з подивом вигукнув хлопчик і засміявся. — Невже ви зможете це зробити? Адже ви вже стара, і вашого життя не вистачить для цього.
— Хоч моя палиця і велика, але моя тверда воля ще більша, — сказала старенька. — Я сьогодні точу цю палицю, завтра знову буду точити, і настане день, коли я все ж виточу з неї голку. Адже недарма кажуть: «Зхочеш — гору звернеш!» А от ти, я знаю, ледар, не хочеш вчитися, хочеш обійтися своїм маленьким розумом. Та ще й обманюєш свою матір. А вона, бідна, без відпочинку працює, тільки для того, щоб ти міг навчатися. І не соромно тобі нічого не робити!

Хлопчик почервонів від сорому. Він уклонився стареньці, подякував їй за настанову, повернувся до школи і став ще старанніше вчитися.

Коли хлопчик виріс, він став відомим ученим.

↑ Догори

Захочеш — гору звернеш

Інші казки