Як проучили лисицю
Не стало лісовим звірям спокою від лисиці: одного перехитрить, іншого обдурить, тут урве для себе смачний шматок, там висміє когось на потіху всьому лісу.Не було в окрузі жодного звіра, який би не постраждав від неї. І ніхто не міг придумати, як проукти нахабницю.
Але от мавпа думала-думала, гримасничала, пыхтіла і нарешті знайшла спосіб покарати лисицю. Від радості вона перекувиркнулася і, зіскочивши з дерева, розповіла все зайцю, який жив під деревом у норі. Той вислухав її й заморгав очима.
А якщо заєць моргає очима, значить, він не дуже вірить.
— Підемо знайдемо лисицю, — сказала мавпа. — Ти сядеш осторонь і побачиш все на власні очі. Мавпа знайшла лисицю, вклонилася їй і запитала:
— Шановна, чи знаєш ти, що на світі найсмачніше? Почувши про смачне, лисиця насторожила вуха.
— Найсмачніше? Це цікаво, — сказала вона. — Що ж найсмачніше? Ти знаєш?
— Тільки сьогодні дізналася, що найсмачніше на світі — це кінське м’ясо. Шкода тільки, що його дуже важко дістати. Якщо хочеш спробувати цього м’яса, треба спочатку зв’язати свій хвіст із хвостом коня…
— А навіщо? — запитала лисиця.
— Якщо коня не прив’язати, він утече, не наздоженеш! — відповіла мавпа і тихенько додала:
— Ех, яку я тільки що коня бачила! Лежить на лузі та спить…
Вислухавши мавпу, лисиця спочатку задумалася, а потім вдала байдужу:
— Треба ще перевірити, чи справді це так смачно! Ми з тобою поговоримо про це пізніше, а поки ти нікому нічого не розповідай!
І махнувши своїм довгим хвостом, лисиця втекла. Але втекла вона недалеко. Мавпа вилізла на дерево і побачила, що лисиця тихенько крадеться луком до коня, що спить. Кінь цілий день працював, дуже втомився і тому спав міцно. Лисиця підкралася до нього і обережно зв’язала свій хвіст із його хвостом. А потім вибрала місце пожирніше і вчепилася зубами в круп коня.
Кінь у цей час бачив солодкий сон, але, відчувши сильний біль, миттю схопився на ноги і, не розібравши, у чому справа, пустився галопом полем…
На бігу він скинув з себе лисицю і потягнув її по траві — адже лисячий хвіст був міцно зв’язаний із кінським.
Ай-яй! Це було не так уже смачно! Лисиця не знала, як врятувати свою шкуру, але й розлучитися з розкішним хвостом їй було шкода.
А весь цей час за лисицею спостерігала з дерева мавпа. Від радості вона плескала в долоні і високо підстрибувала на гілці. Стрибала, стрибала, та раптом оступилася і полетіла вниз! Вона так сильно вдарилася задом об землю, що в неї на тому місці вискочила велика червона шишка!
Заєць же, дивлячись на все це, так сміявся, так реготав, що навіть верхню губу порвав.
Ось з тих пір і донині у мавпи червоний зад, у зайця порвана верхня губа, кінь ніколи не наважується спати лежачи і спить тільки стоячи, а у лисиці на рудому хутрі бурі плями — нагадування про те, як її кінь тоді по землі протягнув.
Нехай ця казка навчить і тебе дечому. Знай, що за зло тобі злом і заплатять.
Про небезпеку навіть уві сні не забувай. Удачі радій у міру, бо можна й оступитися.
Ну, а як станеш веселитися — згадай про зайця з порваною губою!
Інші казки
