Жовтий лелека

Кажуть, що колись у Фучжоу жив один бідний студент. Звали його Мі. Він був настільки бідним, що навіть за чашку чаю не мав чим заплатити. Мі, напевно, помер би з голоду, якби не один господар чайної. Він годував і напував студента Мі безкоштовно, жаліючи бідолагу.

Але ось одного разу Мі прийшов до господаря чайної і сказав:
— Я йду. Грошей у мене немає, і сплатити за все, що я тут випив і з’їв, мені нічим. Однак я не хочу залишатися невдячним. Ось, дивіться!

І він вийняв із кишені шматок жовтої крейди і намалював на стіні чайної лелеку. Лелека був немов живий, тільки жовтий.
— Цей лелека, — сказав Мі, — принесе вам у десять разів більше грошей, ніж я заборгував. Кожного разу, коли зберуться люди і тричі плеснуть у долоні, він зійде зі стіни і танцюватиме. Однак пам’ятайте про одне: ніколи не змушуйте лелеку танцювати для одного чоловіка. А якщо вже трапиться таке нещастя, то знайте — лелека танцюватиме востаннє. А тепер прощавайте!

З цими словами студент Мі повернувся і вийшов.

Господар був здивований, але вирішив спробувати. Коли наступного дня в чайній зібралося багато народу, він попросив усіх тричі плеснути в долоні. І в ту ж мить жовтий лелека зійшов зі стіни і протанцював кілька танців. Та ще як весело й кумедно! А потім повернувся назад. Гості були в захваті — дивувалися, ахали, не вірячи своїм очам. І так було кожного разу, коли люди збиралися в чайній.

Чутка про дивовижку рознеслася всюди. Народ валив у чайну, і господар швидко збагатів. Обіцянка студента Мі справдилася.

Але ось одного разу до чайної зайшов важливий начальник. Бачить — сидять навколо самі селяни та ремісники. Розгнівався начальник і наказав усіх вигнати.

Слуги налетіли з палицями — народ розбігся, і начальник залишився сам. Він виклав перед господарем купу грошей і вимагав показати йому лелеку. Господар при виді грошей забув про все. Він тричі плеснув у долоні, лелека неохоче зійшов зі стіни і протанцював один танець. Вид у нього був похмурий і хворий. Потім він повернувся назад і більше не рухався. Начальник кричав, погрожував, але нічого не міг зробити.

А вночі в двері чайної хтось сильно постукав. Господар пішов відчиняти — бачить, стоїть студент Мі і мовчить. Вийняв Мі з кишені дудочку, заграв і пішов геть, не оглядаючись. Лелека здригнувся, зіскочив зі стіни і пішов за ним. З того часу ніхто вже ніколи не бачив студента Мі та його чарівного жовтого лелеки.

Старі люди кажуть, що якщо десь з’явиться така дивовижка, то вона — для всіх. А коли володіє нею лише одна людина, то її немов і немає — вона все одно зникне.

↑ Догори

Жовтий лелека

Інші казки