Кухар і цар
Жив-був цар. Запросив він одного разу чужинських царів, королів і різних радників на чесний бенкет із музикантами.За три дні до бенкету покликав цар до себе кухаря, дав йому грошей і наказав піти на базар, купити там найкраще і найдорожче, що тільки є на світі, щоб на столі були лише відбрані страви.
Пішов кухар на базар, накупив там язиків на всі гроші, приніс на кухню, зварив з різними спеціями і приготував страви до царського столу.
Ось і гості зібралися. Посадив їх цар за столи й наказав подавати страви.
Подав кухар кожному по шматочку язика. З'їли гості язик, і наказав цар нести наступну страву.
А кухар знову роздав кожному по шматочку язика. Гості нічого не можуть зрозуміти. Дивляться здивовано один на одного — чому їм подають лише страви з язика? Може, тут такий звичай?
З'їли гості те, що подали, і чекають, що ще подадуть.
Наказав цар нести наступну страву. Кухар знову приніс язик!
— Чому нас нічим іншим не частувати, а лише язиком? — питають гості.
Покликав цар кухаря:
— Хіба не наказував я тобі купити на базарі найкраще, найдорожче, що тільки є на світі?! А кухар відповідає:
— Пресвітлий царю! Хіба може щось на світі бути краще і дорожче за язик? Язик усе може — царів на престол зводити, війни припиняти і мир укладати!
Здивувалися гості словам кухаря, за кмітливість його похвалили. Потім поговорили між собою і вирішили так: нехай кухар ще раз піде на базар і купить там найгірше, що тільки є на світі. Пішов кухар і приніс із базару… язик! Каже йому цар:
— Хіба не наказував я тобі купити найгірше, що тільки є на світі?! А кухар відповідає:
— Пресвітлий царю! Хіба може щось на світі бути гірше за язик? Адже язик усе може зіпсувати і зруйнувати — і дружбу, і згоду, і мир!