Пекала і боярин

Одного разу Пэкалэ сидів на лісовій галявині та думав, чим би йому зайнятися. Поглянув він на дорогу і бачить — прямо до нього котиться коляска. Поставив Пэкалэ велике колоду торчком, обхопив руками і тримає, щоб не падала. А в колясці їхав боярин з бояринею, і кучер керував кіньми. Побачив боярин Пэкалэ, наказав кучеру зупинитися.

— Доброго, — каже, — тобі здоров’я!

— Дякую, — відповідає Пэкалэ.

— Що ти тут робиш?

— Та ось, боярине, зрубав я цю деревину. Даю їй трохи відпочити. Відпочине — додому понесу. А ти куди шлях держиш?

— Чув я про Пэкалэ, який усіх може перехитрити. Ось і їду його шукати, щоб він і мене перехитрив.

Каже Пэкалэ боярину:

— Далеко тобі їхати не треба. Я й є той самий Пэкалэ.

Тільки перехитрити тебе не можу — хитрість свою вдома залишив. Якщо хочеш — сходжу додому, принесу хитрість, тоді й перехитрю. А щоб мені швидше впоратися — дай мені свою коляску. А ти тут почекай з бояринею та кучером. Тримай поки цю деревину. Тільки міцно тримай, щоб на боки не хилилася. А я миттю повернуся.

Вийшли із коляски. Боярин колоду обхопив, з усіх сил тримає, а Пэкалэ сів у коляску, коней ляснув батогом, та й був такий!

Настала ніч — Пэкалэ не їде. Настав день, і вже до заходу сонця близиться. Пройшов повз перехожий:

— Доброго дня!

— Та не дуже! — відповідає боярин.

— Чого ти, боярине, там стоїш?

Боярин і розповів перехожому, що тримає, мовляв, колоду, щоб вона стояла прямо і на боки не хилилася, поки Пэкалэ із села хитрість свою не принесе і його, боярина, не перехитрує.

— Сказав, що на моїй колясці швидко повернеться, та ось досі щось не їде, — закінчив свою розповідь боярин.

Каже тоді перехожий боярину:

— Невже тобі мало тієї хирості, що ти без коляски і без коней залишився?

↑ Догори

Пекала і боярин

Інші казки