Слуга і пан

Розповідають, колись жив пан, і було в нього безліч птичників, а в них — незліченна кількість курей, качок і гусей. Найняв собі пан слугу, щоб було кому доглядати за всією цією птицею, годувати її, поїти, на ніч зачиняти, а сам він, бувало, приходить раз на два-три дні та й перераховує птицю. І стільки було там роботи, що бідному слузі навіть перепочити не було коли, не кажучи вже про те, що курятини він і не нюхав. Як же! Все пану діставалося. Думав слуга, думав про цю несправедливість, і ось одного разу спіймав він гуся, поклав у горщик, а потім з'їв, серце своє втішив. Став пан перераховувати свою сотню гусей, а їх лише дев'яносто дев'ять.

— Мей (як, мовляв, він його там назвав), нема одного гуся!

— Що ви, пане, все на місці.

— Де ж воно все, коли їх лише дев'яносто дев'ять.

— Ні, повна сотня, — не піддається слуга. Перерахував пан ще раз. Нема гуся і тільки!

— Мей, лопни твої очі, я з тебе гуся зроблю!

— Що ви причепилися до мене, пане, вся сотня на місці. Так вони довго сперечалися один з одним, один каже: немає! Другий — своє: є! Вирішив пан довести свою правоту. Наказав він з'явитися до птичника ста слугам своїм, перерахував їх.

— Бачиш сто слуг?

— Бачу.

— Раз ти кажеш, що тут сто гусей, то на кожного слугу припадає по одному гусю, чи не так?

— Мей, — наказує пан слугам, — ну-ка, хапайте кожен по гусю, але тільки по одному.

Накинулися слуги на гусей, ганялися за ними, ганялися й незабаром усіх спіймали. Дев'яносто дев'ять молодців стоять з гусями під пахвою, а один ні з чим залишився.

— Тепер скажи, проклятий, чому цей без гуся залишився?

— Та хто ж йому винен, пане, коли він загаявся та не спромігся, щоб і собі гуся спіймати.

↑ Догори

Слуга і пан

Інші казки