Як два шильдбюргери будинками обмінялися
Недаром люди кажуть, що звичка — це друга натура.Шильдбюргери наші з часом так звикли до дурнуватості, що ніяк не могли від неї відстати. Усе, за що б вони не бралися, оберталося нісенітницею. Виходить, із дурістю жартувати не можна, інакше навіки залишишся дурнем.
Ось так ось, почули два шильдбюргери, що люди в давні часи мінялися між собою різними товарами і мали від такого обміну велику вигоду. Думали вони, думали та й надумали помінятися між собою, і не чимось, а одразу будинками. Перший шильдбюргер, що жив на верхньому кінці вулиці, розібрав свій дім і перетягав його по колоді на нижній кінець, де жив той, з ким він домовився про обмін. А другий шильдбюргер, що жив на нижньому кінці вулиці, теж розібрав свій зруб і відвіз його туди, де раніше жив перший шильдбюргер. На новому місці кожен із них зібрав свій дім, сів відпочити й думає: «А що ж я на цьому виграв?»
Нам із вами смішно, а шильдбюргерам було не до сміху. Скільки праці вони доклали, щоб спочатку розібрати свої домівки, а потім знову їх збудувати! Та все, виявляється, даремно!
Інші казки
- Звідки взялися і в кого вродилися шильдбюргери
- Як шильдбюргери корову на фортечну стіну піднімали
- Шипшиночка
- Як під містом Шильдою сіль у полі виросла і як шильдбургери намагалися її жати
- Швець і гноми
