Який подарунок шильдбюргери подарували імператору
Жителі міста Шильди зустріли свого високого гостя і знову почали думати та гадати, як їм імператора вшанувати і що йому в дарунок преподнести. Одні пропонували подарувати йому срібний або золотий кубок. Іншим це здалося занадто дорого, до того ж вони взяли до уваги, що в імператора срібного та золотого посуду хоча б відбавляй. Ті ж, що любили добре поїсти, радили обдарувати імператора морквою, буряком, горохом та іншими дарами землі. Але їхні сусіди врахували, що в такому добра імператор, мабуть, не потребує: адже він скрізь гість, і куди б не прибув, усі зобов’язані його частувати.Тут висловився один шильдбурґер, який порадив подарувати царственій особі великий глечик з гірчицею. Мовляв, імператорові часто доводиться бувати в роз’їздах, обідати за чужим столом, ось у нього і завжди буде приправа при собі.
Така мудра порада батькам міста припала до смаку, і вони одразу взялися до справи.
Заварили свіжу гірчицю в новому полив’яному глечику, прибрали двох хлопців і послали їх разом із міським головою вручати імператорові подарунок від жителів міста Шильди.
Поставши перед найвищі очі, міський голова підштовхнув хлопців із гірчицею вперед, а сам, хвилюючись і заїкаючись, почав:
– Всемилостивійший… государь… гірчиця! Найнижче просимо вас прийняти в дар від міста Шильди… всекріпчайшого імператора в цьому новому полив’яному глечику!
Його величество государь імператор, почувши таку гідну промову, бризнув від сміху і навіть капелюха зняв — мабуть, спекотно йому стало від такого гарячого привітання.
– Надінь, надінь, государь-гірчиця! – закричав міський голова імператорові. – Надінь, а то лисину застудиш!
Тим часом хлопцям набридло тримати глечик з гірчицею, і вони поставили його на підлогу, та так неохайно, що глечик розбився, і вся гірчиця розлилася.
– Ах ви, бісенята прокляті! Ах ви, неслухи! Розбійники! Злодії та грабіжники! Бунтівники! Зрадники! Який глечик розбили! Яка гірчиця пропала! За сім верст проти вітру від неї в носі свербіло, а ви її на підлогу вилили! Государь імператор, ви її хоть спробуйте! – З цими словами голова зачерпнув жменею гірчицю і сунув її імператорові прямо під ніс.
– Запах гірчиці я й так чудово чую, запах відмінний! – відповів голові високий гість. – І я разом із тобою сумую про втрату, проте з подякою відзначаю вашу добру волю та бажання мені вгодити.
А міський голова все причитав: – Яка гірчиця пропала – не проста, імператорська! Всекріпчайша!
Інші казки
- Чому шильдбюргери вирішили своїм великим розумом від глупості рятуватися
- Як один шильдбюргер рятував честь міста Шильди і при цьому втратив свою кобилу
- Як шильдбюргери будували нову ратушу і про що вони при цьому забули
- Як два шильдбюргери будинками обмінялися
- Як шильдбюргери у своїй ратуші палати готували
