Про те, як начальник соляної варти свою клятву виконав

Досі не можу збагнути, як це верховний сторож з усіма своїми вартовими опростоволосився, і на соляне поле шильдбюргерів ціле стадо забрело! Пам’ятаючи про даний йому наказ і про свою клятву, сей начальник, побачивши худобу, що спокійно щипала паростки довгоочікуваної солі, злякався й задумався: якщо ця безглузда тварина зараз стільки солі витоптала та з’їла, то скільки ж вона знищить, коли сіль у колос піде! Так розміркувавши, верховний сторож поспішив до міста доповідати міському голові, яка лиха на Шильді трапилася.

Розгубилися міський голова та його радники й, не знаючи, яку пораду дати, вирішили скликати загальні збори. А начальника варти за те, що дров не нарубав і нічого на свій страх і ризик не вчинив, похвалили.

На зборах справу спершу вивернули навиворіт, потім навпаки, потім на неї поглянули з того й іншого боку й доти вертіли й вивертали, доки у всіх голова не пішла обертом. Зрештою шильдбюргери вирішили призначити чотирьох суддів, бо суддів нерозумна худоба лякається найбільше. І мали судді піти на соляне поле, посадити там начальника варти на ноші, вручити йому довгий батіг і риссю тягати по полю вздовж і впоперек, доки той своїм батогом усю нашкодившу худобу не прогнав би.

Самого ж начальника варти не мало бути спущено на землю, аби він посівам шкоди не завдав і клятви своєї тим самим не порушив.

Настільки мудрому рішенню начальник варти зрадів, одразу ж стрибнув на ноші й розсівся на них, наче папа римський.

Судді ж тягали його по полю доти, доки він усю худобу не прогнав.

Був би я цим начальником, і я би погодився, хай мене хоч цілий рік по два рази на день на ношах тягають. Само собою зрозуміло, самі судді ніякої шкоди підростаючій солі не заподіяли. Бо судді завжди піклуються про загальне благо і навіть своїми слоновими ногами ніякої шкоди дорогоцінному злаку заподіяти не можуть.

↑ Догори

Про те, як начальник соляної варти свою клятву виконав

Інші казки