Чиви, чиви, чивичок
Жив-був дід із бабою. Жили вони бідно, і дійшло до того, що не стало в них ні дров, ні лучини.Баба посилає діда:
— Поїдь у ліс, нарубай дров.
Дід зібрався. Приїхав у ліс, вибрав дерево — і туп-туп по ньому сокирою.
Раптом із дерева вискакує пташка і питає:
— Чиви, чиви, чивичок, чого треба, дідусю?
— Та ось бабі треба дров та лучини.
— Іди додому, у тебе повний двір і дров, і лучини.
Послухався дід — не став рубати дерево. Приїжджає додому — а в нього повний двір і дров, і лучини. Розповів він бабі про пташку, а баба йому каже:
— У нас хата стара — піди, діду, знову в ліс, чи не полагодить пташка нашу хату.
Дід послухався. Приїжджає в ліс, знайшов те дерево, взяв сокиру і давай рубати.
Знову вискакує пташка:
— Чиви, чиви, чивичок, чого треба, дідусю?
— Та ось, пташко, у мене хата дуже погана, чи не полагодиш ти її?
— Іди додому, у тебе хата нова, всього вдосталь.
Повернувся дід додому й не впізнає: стоїть на його дворі нова хата, наче чаша повна, хліба — вдосталь, а корів, коней, овець і не перелічиш.
Пожили вони деякий час, набридло бабі багате життя, каже вона дідові:
— У нас всього достатньо, та ми селяни, нас ніхто не поважає. Піди, діду, попроси пташку — чи не зробить вона тебе чиновником, а мене — чиновницею.
Дід узяв сокиру. Приїжджає в ліс, знайшов те дерево і починає рубати. Вискакує пташка:
— Чиви, чиви, чивичок, чого треба, дідусю?
— Та ось, рідненька пташко, чи не можна зробити мене чиновником, а мою бабу — чиновницею?
— Іди додому, будеш ти чиновником, а баба твоя — чиновницею.
Повернувся він додому. Їде селом — усі шапки знімають, усі його бояться. Двір повний слуг, баба його розодягнена, як пані.
Пожили вони недовго, захотілося бабі більшого.
— Що там чиновник! Царь схоче — і тебе, і мене під арешт посадять. Піди, діду, до пташки, попроси — чи не зробить вона тебе царем, а мене — царицею.
Робити нічого. Дід знову взяв сокиру, поїхав у ліс і починає рубати те дерево. Вискакує пташка:
— Чиви, чиви, чивичок, чого треба, дідусю?
— Та ось чого, матінко рідненька пташко: чи не зробиш ти мене царем, а бабу мою — царицею?
— Іди додому, будеш ти царем, баба твоя — царицею.
Приїжджає він додому, а за ним вже посли приїхали: цар, мовляв, помер, тебе на його місце обрали.
Не довго довелося дідові з бабою панувати — здалося бабі мало бути царицею:
— Що там цар! Бог схоче — смерть пошле, і закопають тебе в сиру землю. Іди, діду, до пташки та проси — чи не зробить вона нас богами...
Узяв дід сокиру, пішов до дерева і хоче рубати його під корінь. Вискакує пташка:
— Чиви, чиви, чивичок, чого треба, дідусю?
— Зроби ласку, пташко, зроби мене богом.
— Гаразд, іди додому — будеш ти биком, а баба твоя — свинею.
Дід тут же перетворився на бика. Приходить додому і бачить — стала його баба свинею.
Інші казки
