Дурень і береза
У деякому царстві, у деякій державі жив-був старий, і було в нього три сини: двоє розумних, а третій дурень. Помер старий. Сини поділили майно по жеребку. Розумним дісталося багато всякого добра, а дурневі один бик — і той худий! Настала ярмарка. Розумні брати збираються їхати на торг.Дурень побачив і каже:
— І я, братці, поведу свого бика продавати.
Зачепив бика мотузкою за роги і повів у місто. Трапилося йому йти лісом, а в лісі стояла стара, суха береза; вітер подує — і береза заскрипить.
«Чого береза скрипить? — думає дурень. — Хіба вона хоче купити мого бика?»
— Ну, — каже, — якщо хочеш купити, то купуй; я не проти продати! Бик коштує двадцять рублів; менше взяти не можу... Виймай гроші!
Береза нічого йому не відповідає, тільки скрипить, а дурню здається, що вона просить бика в борг.
— Гаразд, я почекаю до завтра! Прив’язав бика до берези, попрощався з нею і пішов додому.
Ось приїхали розумні брати і почали розпитувати:
— Ну що, дурню, продав бика?
— Продав.
— За дорого?
— За двадцять рублів.
— А гроші де?
— Грошей ще не отримав; сказано — завтра прийти.
— Ех ти, простото!
Наступного дня вранці встав дурень, зібрався і пішов до берези за грошима.
Приходить у ліс — стоїть береза, від вітру хитається, а бика немає: вночі вовки з’їли.
— Ну, земляче, давай гроші, ти сам обіцяв, що сьогодні заплатиш.
Вітер подув, береза заскрипіла, а дурень каже:
— От який ненадійний! Учора казав: «Завтра віддам» — і сьогодні те ж саме обіцяєш. Ну, гаразд, почекаю ще один день, а більше не буду — мені самому гроші потрібні.
Повернувся додому. Брати знову до нього чіпляються:
— Що, отримав гроші?
— Ні, братці! Довелося ще почекати.
— Та кому ти продав?
— Сухій березі в лісі.
— От дурень!
На третій день взяв дурень сокиру і вирушив у ліс. Приходить і вимагає грошей. Береза скрипить та скрипить.
— Ні, земляче! Коли все будеш завтраками годувати, то з тебе ніколи не отримаєш. Я жартувати не люблю, швидко з тобою розберуся.
Як ударить її сокирою — так тріски і полетіли в усі боки.
У тій березі було дупло... а в тому дуплі розбійники сховали повний котел золота. Розкололося дерево навпіл, і побачив дурень чисте золото; нагріб цілу полу і потягнув додому. Приніс і показує братам.
— Де ти, дурню, добув стільки?
— Земляк за бика віддав; та тут ще не все; мабуть, і половини додому не приніс. Ходімо, братці, забирати решту.
Пішли в ліс, забрали гроші і понесли додому.
Казці — кінець, а мені меду корець.
Інші казки
