Крихітка-Хаврошечка
У однієї бідної вдови була дочка Хаврошечка. Жили вони щасливо, та прийшла біда: захворіла вдова й померла, залишивши дочку сиротою.Взяла до себе дівчинку тітка, а в тітки було три дочки: старша — Одноглазка, середня — Двуглазка, а молодша — Триглазка.
Погано жилося Крошечці-Хаврошечці: одягали її в лахи, над роботою мордували, шматочком хліба дорікали. Зовсім би біда була сиротині, якби не залишилася їй після матусі рідної корова, яка їй у всьому допомагала.
Задасть, бувало, тітка Крошечці-Хаврошечці напрясти, наткати, набілити полотна, а дівчина піде в поле, обійме свою корівоньку й скаже їй:
— Корівонько-буренонько! Наказала мені тітка напрясти, наткати, набілити полотна, допоможи мені.
А корівонька їй у відповідь:
— Залізь до мене в одне вушко, а в друге вилізь — усе буде зроблено.
Вилізе Хаврошечка з вушка, а в неї вже все готово: і наткано, і набілено, і згорнуто.
Тітка тільки дивується, коли Хаврошечка все це встигає зробити. Поховає все в скриню, а їй ще більше роботи задасть. Але скільки б вона їй не давала роботи, Хаврошечка все робила вчасно.
Задумала тітка дізнатися, хто сироті допомагає. Ось кличе вона до себе старшу дочку Одноглазку й каже їй:
— Доню моя, любий! Подивися, хто сироті допомагає, хто їй тче й пряде.
Пішла Хаврошечка в поле, Одноглазка з нею разом причепилася. Лягла в полі на траву під кущик, а Хаврошечка сіла поруч і примовляє:
— Спи, глазку, засни, глазку!
Одноглазка заснула. Поки вона спала, корівонька всю Хаврошечкину роботу зробила.
Прийшли дівчата додому. Питає мати Одноглазку:
— Ну, кажи, доню, що ти бачила?
А донька їй відповідає:
— Пробач, матусю, розслабла я на сонці, заснула й нічого не бачила.
Розсердилася мати. На другий день послала середню дочку — Двуглазку. Ця теж лігла в тіні під кущем, наказ матері забула. Лежить, дрімає, а Хаврошечка їй примовляє:
— Спи, глазку, спи, другий!
Корівонька всю роботу зробила, а Двуглазка все спить.
Розбудила її Хаврошечка:
— Ходімо, — каже, — додому пора. Я всю роботу зробила.
Не дізналася й від другої дочки тітка, хто сироті допомагає. Розсердилася вона й послала на третій день свою молодшу дочку — Триглазку.
Прийшли дівчата в поле. Посиділа, похала Триглазка, а потім лігла під кущик, лежить — потягується, а Хаврошечка примовляє:
— Спи, глазку, спи, другий! — А про третій забула.
Два глазки заснули, а третій все бачив. Прийшла Триглазка додому й розповіла матері все, що бачила.
Пішла тітка до чоловіка й каже йому:
— Іди, ріж корову!
— Що ти, жінко, видумала? Корова добра, шкода.
— Нічого слухати не хочу, ріж.
Пішов він ніж точити, а Хаврошечка кинулася до своєї корівоньки, обіймає її, сама слізьми обливається:
— Корівонько-буренонько! Хочуть тебе зарізати. З ким я тепер, сиротиночко, залишуся.
— Не плач, дівчино! Слухай, що я тобі скажу: ти мого м'яса не їж, кісточки мої збери й закопай у саду. І пам'ятай, кожного дня їх ключовою водою поливати треба.
Радіє тітка, що тепер нікому Хаврошечці допомагати й вдоволь над нею глузує.
А Хаврошечка зробила так, як корівонька їй наказала: м'яса її не їла, кісточки в саду закопала й кожного дня ключовою водою поливала. Виросла у неї в саду яблуня, густа, розлога, висять на ній яблучка наливні. Кожен, хто повз іде, зупиняється — милується.
Трапилося одного разу, гуляли в саду дівчата, а повз саду їхав багатий пан, молодий красень.
Побачив він чудові яблучка й каже дівчатам:
— Здорові були, дівчата-красуні! Гарні у вас яблучка! Яка з вас мені яблучко дасть, ту я за дружину візьму.
Кинулися сестри до яблуні, а гілки з яблуками піднялися високо-високо. Стрибають-стрибають сестри навколо деревця, а яблучко дістати не можуть. А підійшла Хаврошечка до деревця, гілочки до неї самі нахилилися, яблучка самі в ручки їй падають.
Подала вона яблуко панові, взяв він її за білу ручку, посадив з собою поруч у коляску й повіз до себе від злої тітки. Вийшла Хаврошечка за пана заміж, і стали вони жити-поживати та добра наживати.
Інші казки
