Гуси-Лебеді
Жили собі чоловік та жінка. У них була дочка та синчик маленький.— Донечко, — казала мати, — ми підемо на роботу, бережи братика. Не ходіть з двору, будь розумницею — ми купимо тобі хусточку.
Батько з матір’ю пішли, а дівчинка забула, що їй наказували: посадила братика на траві під вікно, а сама побігла на вулицю гуляти. Налетіли гуси-лебеді, підхопили хлопчика, понесли на крилах.
Повернулася дівчинка, дивиться — а братика нема! Ахнула, кинулася його шукати, туди-сюди — нема ніде! Вона його кликала, слізьми заливалася, примовляла, що буде лихо від батька з матір’ю, — братик не відгукнувся.
Вибігла вона в чисте поле і тільки побачила: метнулися вдалині гуси-лебеді та й зникли за темним лісом. Тут вона здогадалася, що вони забрали її братика: про гусей-лебедей давно ходила погана слава, що вони маленьких дітей крадуть.
Кинулася дівчинка наздоганяти їх. Бігла, бігла, побачила — стоїть піч.
— Пече, пече, скажи, куди гуси-лебеді полетіли?
Піч їй відповідає:
— З’їж мого житнього пиріжка — скажу.
— Стану я житній пиріг їсти! У мого батеньки й пшеничні не їдяться...
Піч їй не сказала. Побігла дівчинка далі — стоїть яблуня.
— Яблуне, яблуне, скажи, куди гуси-лебеді полетіли?
— Поїж мого лісового яблучка — скажу.
— У мого батеньки й садові не їдяться... Яблуня їй не сказала. Побігла дівчинка далі. Тече молочна річка в кисельних берегах.
— Молочна річко, кисельні береги, куди гуси-лебеді полетіли?
— Поїж мого простого кисельку з молочком — скажу.
— У мого батеньки й сметанка не їдяться... Довго вона бігала полями, лісами. День схилявся до вечора, робити нічого — треба йти додому. Раптом бачить — стоїть хатка на курячих ніжках, з одним віконцем, кругом себе повертається.
У хатці стара баба-яга пряде кудель. А на лавці сидить братик, грає срібними яблучками. Дівчинка зайшла в хатку:
— Здоровенькі були, бабусю!
— Здоровенькі були, дівчино! Навіщо на очі з’явилася?
— Я по мохах, по болотах ходила, сукню промочила, прийшла погрітися.
— Сідай поки що кудель прясти. Баба-яга дала їй веретено, а сама пішла. Дівчинка пряде — раптом з-під печі вибігає мишка і каже їй:
— Дівчино, дівчино, дай мені кашки, я тобі добреньке скажу.
Дівчинка дала їй кашки, мишка їй сказала:
— Баба-яга пішла баню топити. Вона тебе вимиє, випарить, у піч посадить, запіче й з’їсть, сама на твоїх кістках покатається. Дівчинка сидить ні жива ні мертва, плаче, а мишка їй знову:
— Не дожидайся, беріть братика, біжіть, а я за вас кудель попряду.
Дівчинка взяла братика і побігла. А баба-яга підійде до вікна й питає:
— Дівчино, прядеш?
Мишка їй відповідає:
— Пряду, бабусю... Баба-яга баню витопила і пішла за дівчинкою. А в хатці нема нікого.
Баба-яга закричала:
— Гуси-лебеді! Літайте в погоню! Сестра братика втекла!..
Сестра з братиком добігли до молочної річки. Бачать — летять гуси-лебеді.
— Річко, матусю, сховай мене!
— Поїж мого простого кисельку.
Дівчинка поїла і подякувала. Річка сховала її під кисельним бережком.
Гуси-лебеді не побачили, пролетіли повз. Дівчинка з братиком знову побігли. А гуси-лебеді повернулися назустріч, ось-ось побачать. Що робити? Біда! Стоїть яблуня...
— Яблуне, матусю, сховай мене!
— Поїж мого лісового яблучка. Дівчинка швидко з’їла і подякувала. Яблуня її закрила гілками, прикрила листям.
Гуси-лебеді не побачили, пролетіли повз. Дівчинка знову побігла. Біжить, біжить, уже недалеко залишилося. Тут гуси-лебеді побачили її, загоготіли — налітають, крилами б’ють, от-от братика з рук вирвуть. Добігла дівчинка до печі:
— Пече, матусю, сховай мене!
— Поїж мого житнього пиріжка.
Дівчинка швидко — пиріжок у рот, а сама з братиком у піч, сіла в отвір.
Гуси-лебеді політали-політали, покричали-покричали і ні з чим полетіли до баби-яги.
Дівчинка подякувала печі і разом з братиком прибігла додому.
А тут і батько з матір’ю прийшли.
Інші казки
