Добрий піп
Жив-був піп. Найняв собі робітника, привів його додому.— Ну, робітнику, служи добре, я тебе не покину.
Пожив робітник із тиждень, настав сінокіс.
— Ну, світе, — каже піп, — Бог дасть, перекочуємо благополучно, діждемося ранку і підемо завтра косить сіно.
— Добре, батюшко.
Діждалися вони ранку, встали рано. Піп і каже попадьї:
— Давай-но нам, матко, поснідати, ми підемо в поле косить сіно.
Попадья накрила на стіл. Сіли вони удвох і поснідали як слід. Піп каже робітнику:
— Давай, світе, ми й пообідаємо зараз і будемо косить як слід.
— Як вам завгодно, батюшко, будь ласка, і пообідаємо.
— Подавай, матко, на стіл обідати, — наказав піп дружині.
Вона подала їм і обідати. Вони по ложці, по другій хльопнули — і ситі.
Піп каже робітнику:
— Давай, світе, за одним столом і пополуднуємо, і будемо косить аж до самої вечері.
— Як вам завгодно, батюшко, полуднувати так полуднувати!
Попадья подала на стіл полуденок. Вони знову хльопнули по ложці, по другій — і ситі.
— Заодно, світе, — каже піп робітнику, — давай разом і повечеряємо, а заночуємо в полі — завтра раніше на роботу поспіємо.
— Давай, батюшко.
Попадья подала їм вечеряти. Вони хльопнули раз-два і встали зі столу.
Робітник схопив свій армяк і збирається геть.
— Куди ти, світе? — питає піп.
— Як куди? Самі ж ви, батюшко, знаєте, що після вечері треба спати лягати.
Пішов у сарай і проспав до світанку.
Відтоді перестав піп частувати робітника за один раз сніданком, обідом, полуденком і вечерею.
Інші казки
