Кіт - сірий лоб, козел та баран
Жили-були на одному дворі козел та баран; жили між собою дружно: копиця сіна — і ту навпіл. А якщо вила в бік — то одному коту Васьці! Він такий злодій і розбійник, що кожну годину на промислі, і де що погано лежить, то в нього й живот болить.Ось лежать собі козел та баран і розмовляють. Звідки ні візьмися — котик-муркотик, сірий лобик, йде та так жалібно плаче.
Козел та баран питають:
— Котику-котику, сірий лобику, про що плачеш, на трьох ногах скачеш?
— Як мені не плакати? Били мене господиня, вуха драла, ноги поламала, та ще й задушити обіцяла.
— А за яку провину така тобі погибель?
— А за те мені погибель, що сметанку злизав!
І знову заплакав кіт-муркотик.
— Котику-котику, сірий лобику, про що ж ти ще плачеш?
— Як мені не плакати? Баба мене била та примовляла: «До нас-бо зять прийде, де ж сметану візьме? Прийдеться козла та барана колотити!»
Закричали козел та баран:
— Ах ти, сірий коте, безголовий лобику! За що ти нас загубив? Ось ми тебе заб'ємо!
Тут кіт-муркотик провину свою признав і прощення просив. Козел та баран його пробачили і стали втрьох думати: як бути і що робити?
— Ну, середній брате, — спитав кіт барана, — міцний у тебе лоб? Спробуй-ка об ворота.
Підвівся баран, з розбігу вдарився об ворота лобом — ворота захиталися, але не відчинилися.
— Ну, старший брате, — спитав кіт козла, — міцний у тебе лоб? Спробуй-ка об ворота.
Підвівся козел-козлище, розбігся, вдарився — ворота відчинилися.
Пил стовпом піднявся, трава до землі прихилилася, біжать козел та баран, а за ними скаче на трьох ногах кіт — сірий лобик.
Втомився кіт, звернувся до названих братів:
— Козел та баран, не покиньте меншого брата...
Взяв козел кота, посадив його на себе, і помчали вони знову горами, долами, сипучими пісками.
Довго бігли, і день, і ніч, поки в ногах сили вистачило.
Ось настало круте крутіще, станове становище. Під тим крутіщем — скошене поле, на тому полі стоги, як міста, стоять. Зупинилися козел, баран і кіт відпочивати. А ніч була осіння, холодна. Де ж вогню добути? Думають козел та баран, а кіт — сірий лобик уже добув бересту, обернув козлу роги і наказав йому з бараном вдаритися лобами.
Ударилися козел з бараном, та так міцно — іскри з очей посипалися, — береста і зайнялася. Розвели вони вогонь, сіли і гріються.
Не встигли як слід обігрітися — глядь, йде незваний гість — ведмідь:
— Пустіть обігрітися, відпочити, щось сили моєї нема...
— Сідай з нами, Михайле Івановичу! Звідки йдеш?
— Ходив на пасіку та побився з мужиками.
Стали вони вчетверо ділити темну ніч: ведмідь під стогом, кіт — сірий лобик на стозі, а козел з бараном — біля вогню.
Раптом йдуть сімох сірих вовків, восьмий — білий, і — прямо до стогу.
Заблеяли козел та баран зі страху, а кіт — сірий лобик таку промову повів:
— Ахти, білий вовче, над вовками князь! Не гнівіть нашого старшого брата: він сердитий, як розходиться — нікому не здобути. Або не бачите у нього бороди: в ній-то й сила, бородою він звірів б'є, а рогами лише шкуру знімає. Краще з честю підійдіть та попросіть: хочемо, мовляв, пограти, силу спробувати з меншим братишкою, ось із тим, що під стогом лежить.
Вовки на тому коту поклонилися, оточили ведмедя і почали його дражнити. Ось ведмідь терпів, терпів — та як ударить на кожну лапу по вовку! Перелякалися вони, вирвалися якось — та, піджавши хвости, давай тікати.
А козел та баран тим часом підхопили кота, побігли в ліс і знову натрапили на сірих вовків.
Кіт швидко виліз на верхівку ялини, а козел з бараном вчепилися передніми ногами за ялиновий сук і повисли.
Вовки стоять під ялиною, зубами клацають. Бачить кіт — сірий лобик, що справа погана, став кидати в вовків ялинові шишки та примовляти:
— Раз вовк! Два вовк! Три вовк! Усього по вовку на брата. Я, кіт, недавно двох вовків з'їв із кістками, так ще ситий, а ти, старший брате, за ведмедями ходив, та не впіймав, бери й мою частку!
Щойно сказав він ці слова, козел зірвався і впав прямо рогами на вовка. А кіт знай своє кричить:
— Тримай їх, лови їх!
Тут на вовків напав такий страх — кинулися тікати без оглядки. Так і втекли.
А кіт — сірий лобик, козел та баран пішли своєю дорогою.
Інші казки
