Лисиця-сповідниця
Одного разу лисиця всю велику осінню ніч проходила лісом, нічого не ївши. На світанку вона прибігла до села, залізла на двір до селянина і вдерлася на насест до курей.Щойно підкралася і хотіла схопити одну курку, як настав час півню співати: раптом він замахнув крильми, затопив ногами і закричав у весь голос. Лисиця зі страху зірвалася з насеста і впала так, що три тижні лежала в пропасниці.
Ось одного разу півень вирішив піти в ліс — розвіятися, а лисиця вже давно за ним стежила; сховалася за кущ і чекає: коли ж півень підійде.
А півень побачив сухе дерево, злетів на нього й сидить собі.
Тоді лисиці набридло чекати, захотілося звабити півня з дерева; отож вона думала-думала, та й надумала:
"Дай спокусити його!"
Підійшла до дерева і почала вітатися:
— Здоров, Петенько!
"Нащо її лихий приніс?" — думає півень.
А лисиця починає свої хитрістьки:
— Я тобі, Петенько, добра бажаю — на правильний шлях наставити й розуму навчити. Ти, Петю, на сповіді ні разу не був. Злазь до мене і покайся, а я всі гріхи з тебе зніму й на сміх не підніму.
Півень почав спускатися нижче й нижче і потрапив прямо лисиці в лапи. Схопила його лисиця й каже:
— Тепер я тобі жару задам! Ти в мене за все відповісиш: згадаєш про свої лихі вчинки! Пам'ятай, як я в осінню темну ніч приходила і хотіла поласувати одним курчам, — а я тоді три дні нічого не їла, — а ти крильми замахав і ногами затопив!..
— Ох, лисичко! — каже півень. — Лагідні твої слова! Премудра княгиня! Ось у нашого архієрея скоро буде бенкет; тоді я стану просити, щоб тебе зробили просвирнею, і будуть нам з тобою просвири м'які, кануни солодкі, і піде про нас добра слава.
Лисиця розпустила лапи, а півень — фурх! — на дуб.
Інші казки
