Мужик і ведмідь
Чоловік поїхав у ліс ріпу сіяти. Оре там та працює. Прийшов до нього ведмідь:— Чоловіче, я тебе зламаю.
— Не ламай мене, ведмедику, краще давай разом ріпу сіяти. Я собі візьму хоч корінці, а тобі віддам вершки.
— Нехай буде так, — сказав ведмідь. — А якщо обманеш, то в ліс до мене хоч не їдь.
Сказав і пішов у діброву.
Ріпа виросла велика. Чоловік приїхав восени копати ріпу. А ведмідь із діброви вилазить:
— Чоловіче, давай ріпу ділити, мою частку віддавай.
— Гаразд, ведмедику, давай ділити: тобі вершки, мені корінці.
Віддав чоловік ведмедю всю ботву. А ріпу накладав на віз і повіз у місто продавати.
Назустріч йому ведмідь:
— Чоловіче, куди ти їдеш?
— Їду, ведмедику, у місто корінці продавати.
— Дай-ка спробувати — яке коріння?
Чоловік дав йому ріпу. Ведмідь як з'їв:
— А-а! — заревів. — Чоловіче, обманув ти мене! Твої корінці солоденькі. Тепер не їдь до мене в ліс по дрова, а то заламаю.
Наступного року чоловік посіяв на тому місці жито. Приїхав жать, а вже ведмідь його дожидається:
— Тепер мене, чоловіче, не обманеш, давай мою частку.
Чоловік каже:
— Нехай буде так. Бери, ведмедику, корінці, а я собі візьму хоч вершки.
Зібрали вони жито. Віддав чоловік ведмедю корінці, а жито наклав на віз і відвіз додому.
Ведмідь бився, бився, нічого з корінцями зробити не міг. Розсердився він на чоловіка, і з тих пір у ведмедя з чоловіком ворожнеча пішла.
Інші казки
