Лисиця, заєць і півник
Жили-були лисиця та зайчик. У лисиці була хата крижана, а в зайчика — лубяна. Прийшла весна красна — у лисиці хата розтала, а в зайчика стоїть, як і була.Лисиця попросилася до зайчика погрітися, та й вигнала його з хати.
Іде дорогою зайчик та плаче, а назустріч йому собаки:
— Гав, гав, гав! Чого, зайчику, плачеш?
А зайчик каже:
— Відстаньте, собаки! Як мені не плакати? Була в мене хата лубяна, а в лисиці — крижана. Попросилася вона до мене, та й вигнала мене.
— Не плач, зайчику! — кажуть собаки. — Ми її виженемо.
— Ні, не виженете!
— Ні, виженемо! Підійшли до хати:
— Гав, гав, гав! Іди, лисице, геть! А вона їм із печі:
— Як вискочу, як вистрибну, підуть клоччя по закутках!
Собаки злякалися та й пішли.
Зайчик знову йде та плаче. Назустріч йому ведмідь:
— Чого, зайчику, плачеш?
А зайчик каже:
— Відстань, ведмедю! Як мені не плакати? Була в мене хата лубяна, а в лисиці — крижана. Попросилася вона до мене, та й вигнала мене.
— Не плач, зайчику! — каже ведмідь. — Я її вижену.
— Ні, не виженеш! Собаки гнали — не вигнали, і ти не виженеш.
— Ні, вижену! Пішли гнати:
— Іди, лисице, геть! А вона з печі:
— Як вискочу, як вистрибну, підуть клоччя по закутках!
Ведмідь злякався та й пішов.
Іде знову зайчик та плаче, а назустріч йому бик:
— Чого, зайчику, плачеш?
— Відстань, бику! Як мені не плакати? Була в мене хата лубяна, а в лисиці — крижана. Попросилася вона до мене, та й вигнала мене.
— Ходімо, я її вижену.
— Ні, бику, не виженеш! Собаки гнали — не вигнали, ведмідь гнав — не вигнав, і ти не виженеш.
— Ні, вижену. Підійшли до хати:
— Іди, лисице, геть! А вона з печі:
— Як вискочу, як вистрибну, підуть клоччя по закутках!
Бик злякався та й пішов.
Іде знову зайчик та плаче, а назустріч йому півень із косою:
— Кукуріку! Чого, зайчику, плачеш?
— Відстань, півнику! Як мені не плакати? Була в мене хата лубяна, а в лисиці — крижана. Попросилася вона до мене, та й вигнала мене.
— Ходімо, я вижену.
— Ні, не виженеш! Собаки гнали — не вигнали, ведмідь гнав — не вигнав, бик гнав — не вигнав, і ти не виженеш!
— Ні, вижену! Підійшли до хати:
— Кукуріку! Несу косу на плечі, хочу лисицю посікти! Іди, лисице, геть!
А вона почула, злякалася, каже:
— Одягаюся...
Півень знову:
— Кукуріку! Несу косу на плечі, хочу лисицю посікти! Іди, лисице, геть!
А вона каже:
— Шубу надіваю.
Півень втретє:
— Кукуріку! Несу косу на плечі, хочу лисицю посікти! Іди, лисице, геть!
Лисиця вибігла, а він її косою і зарубав. І став із зайчиком жити-поживати та добра наживати.
Ось тобі казка, а мені глечик масла.
Інші казки
