Колобок
Колись жили дід із бабою, і такі вони були бідні, що навіть їжі не мали. Якось залишилися зовсім без хліба, і дід говорить бабі:— Бабусю, піди в комору, змети залишки борошна, заміси тісто та спечи мені колобка.
Баба послухалася: витопила піч, змішала борошно з яйцями, що знайшла, спекла колобка й поставила його на вікно, щоб охолонув. А колобок не довго думаючи, з вікна — на призьбу, з призьби — на землю, і покотився дорогою.
Котиться він, а назустріч йому зайчик:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
Колобок відповідає:
— Не їж мене, зайчику, я тобі пісню заспіваю!
— Ну, співай, — погодився зайчик.
Колобок почав:
— Я по коробу метений,
На яйцях спечений,
Я від баби та діда втік,
Так і від тебе втечу!
Сказав це і покотився далі.
Котиться, а тут вовк на зустріч:
— Колобок, колобок, я тебе з’їм!
— Не їж мене, вовчику, краще послухай мою пісню.
— Співай! — погодився вовк.
Колобок заспівав:
— Я по коробу метений,
На яйцях спечений,
Я від баби та діда втік,
Від зайця втік,
Так і від тебе втечу!
І покотився далі.
Котиться, а назустріч ведмідь:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, ведмедику, краще послухай мою пісню!
Ведмідь зацікавився:
— Ну, співай!
Колобок і тут не розгубився:
— Я по коробу метений,
На яйцях спечений,
Я від баби та діда втік,
Від зайця втік,
Від вовка втік,
Так і від тебе втечу!
І знову покотився.
Котиться, а тут лисичка:
— Колобок, колобок, я тебе з’їм!
— Не їж мене, лисичко, я тобі пісню заспіваю!
— Співай, колобочку! Тільки співай гарно, бо я люблю красиві пісні. Сідай мені на язик, щоб я краще чула!
Колобок, подумавши, сів їй на язик і почав співати:
— Я по коробу метений,
На яйцях спечений...
А лисичка тільки чекала цього моменту — раз! І з'їла його.
Інші казки
- Іванушка-дурачок
- Сонце, Місяць і Ворон Воронович
- Лисичка-сестричка та вовк
- Сім Семенів
- Дружина-суперечниця
