Мізгір
У давнину, у давнину давнющу, у красну весну, у теплі літа сталася така соморота, на світі тягота: почали з'являтися комарі та мошки, людей кусати, гарячу кров пускати. З'явився мізгір, удалий добрий молодець, став ніжками трясти та сітки плести, ставити на шляху, на доріжках, куди літають комарі та мошки.Муха брудна, строка некоштовна, полетіла, та ледь не впала, та в сітку до мізгіря потрапила; то її мізгірь став бити, та губити, та за горло тиснути. Муха мізгірю вмовилася:
— Батеньку мізгірю! Не бий ти мене, не губи ти мене: у мене багато буде дітей сиротами, по дворах ходитимуть та собак дражнитимуть.
То її мізгірь опустив; вона полетіла, забурчала, усім комарам і мошкам повідомила:
— Ой ви, комарі та мошки! Ховайтеся під осинове коріння: з'явився мізгір, став ніжками трясти, сітки плести, ставити на шляху, на доріжках, куди літають комарі та мошки; усіх зловить!
Вони полетіли, сховалися під осинове коріння, лежать, як мертві.
Мізгірь пішов, знайшов цвіркуна, таргана та клопа:
— Ти, цвіркуне, сядь на горбочок, тютюн попивай; а ти, таргане, удари в барабан, а ти, клопе-блиннику, йди під осинове коріння, розголоси про мене, мізгіря-борця, доброго молодця, таку славу, що мізгіря-борця, доброго молодця, вже немає на світі: до Казані відіслали, у Казані голову відтяли на пласі, а плаху розкололи.
Цвіркун сів на горбочок, тютюн попиває, а тарган ударив у барабан; клоп-блинник пішов під осинове коріння, каже:
— Чого ви сховалися, лежите, як мертві? Адже мізгіря-борця, доброго молодця, вже немає на світі: до Казані відіслали, у Казані голову відтяли на пласі, а плаху розкололи.
Вони зраділи й повеселішали, тричі перехрестилися, полетіли, ледь не впали, та всі в сітку до мізгіря потрапили.
Він і каже:
— Що ви такі дрібні! Частіше б до мене в гості приходили, пивця-винця попивали та нам би подавали!
Інші казки
