Козел

У деякому царстві, у деякій державі жив-був купець, і було в нього три дочки. Збудував він собі новий дім і посилає на новосілля ночувати старшу дочку, щоб потім розповіла йому, що і як їй уві сні привидиться.

І привидилось їй уві сні, що вона вийде заміж за купецького сина. На другу ніч посилає купець на новосілля середню дочку: що їй привидиться? І приснилось їй, що вона вийде заміж за дворянина.
На третю ніч дійшла черга до меншої дочки, послав і її; і приснилось їй, бідолашній, що вийде вона заміж за цапа.

Перелякався батько, не наказав своїй улюбленій дочці навіть на ґанок виходити. Так ось, не послухалася, вийшла! А цап у цей час підхопив її на високі роги і поніс за круті береги.
Приніс до себе і поклав на полати спати. Вранці прокинулася наша красуня, глянь — а двір обгороджений частоколом, і на кожній тичинці по дівочій головці, тільки одна тичинка проста стоїть.

Зраділа бідолаха, що смерті уникнула.
А слуги давно її будять:
— Чи не пора, судариня, спати, пора вставати, у горницях метити, сміття на вулицю виносити!

Виходить вона на ґанок; летять гуси.
— Ох ви, гуси мої сірі! Чи не з рідного ви краю, чи не від рідного батюшки несете мені вісточку?

А гуси їй у відповідь:
— З твого-то ми краю, принесли-то ми тобі вісточку: у вас дома згода, старшу сестрицю твою заміж видають за купецького сина.

Цап з полатей все чує і каже слугам:
— Гей ви, слуги мої вірні! Несіть убрання самоцвітні, запрягайте вороних коней, щоб три рази підскочили і були на місці.

Прибралася бідолаха і поїхала; коні миттю привезли її до батька. На ґанку зустрічають гості, у домі бенкет горі!

А цап у той час обернувся добрим молодцем і ходить по двору з гуслями. Ну як на бенкет гусляра не запросити? Він увійшов у хороми і почав грати:
— Цапова жінко! Цапова жінко!

А бідолаха по одній щоці його ляс, по другій ляс, а сама на коней — і була така! Приїхала додому, а цап уже на полатях лежить. Вранці будять її слуги:
— Чи не пора, судариня, спати, пора вставати, у горницях метити, сміття на вулицю виносити!

Встала вона, прибрала все у горницях і вийшла на ґанок; летять гуси.
— Ох ви, гуси мої сірі! Чи не з рідного ви краю, чи не від рідного батюшки несете мені вісточку?

А гуси у відповідь:
— З твого-то ми краю, принесли-то ми тобі вісточку: у вас дома згода, середню сестрицю твою заміж видають за багатого дворянина.

Знову поїхала бідолаха до батька: на ґанку її гості зустрічають, у домі бенкет горі!
А цап обернувся добрим молодцем і ходить по двору з гуслями; запросили його, він і почав грати:
— Цапова жінко! Цапова жінко!
Бідолаха по одній щоці його ляс, по другій ляс, а сама на коней — і була така!

Повернулася додому, а цап лежить на полатях. Минула ще ніч; вранці встала бідолаха, вийшла на ґанок — знову летять гуси.
— Ох ви, гуси мої сірі! Чи не з рідного ви краю, чи не від рідного батюшки несете мені вісточку?

А гуси у відповідь:
— З твого-то ми краю, принесли-то ми тобі вісточку: у батька твого великий стіл.
Поїхала вона до батька: гості на ґанку зустрічають, у домі бенкет горі! На дворі гусляр похажує, на гуслях грає. Запросили його у хороми; гусляр знову по-старому:
— Цапова жінко! Цапова жінко!

Бідолаха в одну щоцю його ляс, в другу ляс, а сама миттю додому. Дивиться на полати, а там лежить одна цапова шкурка: гусляр не встиг ще обернутися в цапа.

Полетіла шкурка в піч, опинилася менша купецька дочка заміж не за цапом, а за добрим молодцем, стали вони собі жити да поживати та добра наживати.

↑ Догори

Козел

Інші казки