Правда і Кривда
Одного разу Кривда сперечалася з Правдою: чим краще жити — кривдою чи правдою? Кривда казала: краще жити кривдою, а Правда стверджувала: краще жити правдою. Сперечалися, сперечалися, ніхто не пересперечить.Каже Кривда:
— Ходімо до писаря, він нас розсудить!
— Ходімо, — відповідає Правда. Ось прийшли до писаря.
— Розсуди наш спір, — каже Кривда, — чим краще жити — кривдою чи правдою?
Писар запитав:
— Про що ви б’єтеся?
— Про сто рублів.
— Ну, ти, Правдо, програв: у наш час краще жити кривдою.
Правда дістала з кишені сто рублів і віддала Кривді, а сама все стоїть на своєму, що краще жити правдою.
— Ходімо до судді, як він вирішить? — каже Кривда. — Якщо по-твоєму — я тобі плачу тисячу рублів, а якщо по-моєму — ти мені маєш обидва очі віддати.
— Добре, ходімо.
Прийшли вони до судді, стали питати: чим краще жити?
Суддя сказав те саме:
— У наш час краще жити кривдою.
— Давай-но свої очі! — каже Кривда Правді; виколола в неї очі й пішла, куди знала.
Залишилася Правда безока, впала обличчям на землю й поповзла навпомацки. Доповзла до болота й лігла в траві. Саме опівночі зібралася туди нечиста сила. Найстарший почав усіх питати: хто і що зробив? Хто каже — я душу загубив; хто каже — я того-то на гріх спокусив; а Кривда, у свою чергу, хвалиться:
— Я в Правди сто рублів висперечала та очі виколола!
— Що там очі! — каже найстарший. — Варто потереть оцією травою — очі знову будуть!
Правда лежить та слухає.
Раптом закричали півні, і нечиста сила вмить зникла. Правда назбирала трави й давай терти очі: потеребіла один, потеребіла другий — і стала бачити, як раніше; захопила з собою цієї трави й пішла в дорогу.
У той час у одного царя осліпла дочка, і він зробив заклик: хто вилікує царівну, за того віддасть її заміж. Правда приклала їй до очей траву, потеребіла й вилікувала; цар зрадів, одружив Правду зі своєю дочкою і взяв до себе в дім...
Інші казки
