Казка про найжадібнішу людину

В одному місті країни хауса жив скнара На-хана. І був він таким жадібним, що ніхто з мешканців міста ніколи не бачив, щоб На-хана дав хоч трохи води мандрівнику. Він скоріше б узяв пару ляпасів, ніж втратив би навіть найменшу частку свого статку. А статок цей був немалим. На-хана, мабуть, і сам не знав точно, скільки в нього кіз та овець.

Одного разу, повернувшись з пасовища, На-хана побачив, що одна з його кіз засунула голову в глечик, а витягнути її не може. На-хана довго сам намагався зняти глечик, але марно. Тоді він покликав м'ясників і після довгих торгів продав їм козу за умови, що вони відітнуть їй голову і повернуть йому глечик. М'ясники зарізали козу, але, коли виймали її голову, розбили глечик. На-хана був лютий.

- Я продав козу собі в збиток, а ви ще й глечик розбили! - кричав він. І навіть заплакав.

З того часу він не залишав глечики на землі, а ставив їх кудись вище, щоб кози чи вівці не засували в них голови і не завдавали йому збитків. А люди стали називати його великим скнарою і найжадібнішою людиною.

↑ Догори

Казка про найжадібнішу людину

Інші казки