Проникливість бедуїна

Один араб загубив у пустелі свого товариша з верблюдом. Цілий день шукав він його і не міг знайти, а ввечері зустрів бедуїна. Араб зрадів і почав розпитувати про свого зниклого товариша та його верблюда.

— Товариш твій товстий і кульгавий? — запитав бедуїн.

— Так. Де він? — вигукнув араб.

— Я не знаю, де він. Але скажи мені, чи в руках у нього була палиця? А верблюд його був одноглазий і везе фініки, так?

Чоловік зрадів ще більше і поспішно закричав:

— Так, так! Це мій товариш і його верблюд. Але мене змусила втома. Як я буду шукати їх у таку спеку?! Коли ти бачив їх? Куди вони пішли?

Бедуїн відповів:

— Я не бачив їх і взагалі зі вчорашнього дня нікого, окрім тебе, не зустрічав.

— Ти що, смієшся з мене?! — гнівно перервав його араб. — Як ти хочеш обдурити мене, якщо тільки що детально описав мого товариша і його верблюда?

— Так, я не бачив його, — спокійно повторив бедуїн. — І все ж я знаю, що він довго відпочивав під цією пальмою, а потім вирушив у напрямку до Сирії. І все це було три години тому.

— Звідки ж ти знаєш усе це, якщо ти не бачив його?! — вигукнув араб.

— Я не бачив його, — відповів бедуїн. — Але я дізнався про нього за його слідами.

Він взяв араба за руку, підвів його до відбитків слідів на піску і сказав:

— Подивись на ці сліди. Це — сліди ступні людини, це — слід верблюжого копита, а це — відбиток палиці. Подивись на сліди людини. Бачиш, відбиток лівої ноги глибший і більший, ніж правої? Хіба це не говорить про те, що людина, яка проходила тут, — кульгава? Тепер порівняй його сліди і мої — він залишив глибші відбитки, ніж залишаю я. Хіба це не означає, що він товстіший, ніж я?

Араб здивувався і сказав:

— Усе це дуже добре. Але скажи, як ти дізнався, що у верблюда одне око? Адже оком-то він не торкався піску.

— Це правда, — засміявся бедуїн. — Око його не торкалося землі. І все-таки він залишив на ній свій слід. Хіба ти не бачиш, що верблюд щипав траву тільки з правої сторони? І хіба це не говорить про те, що у верблюда одне око, і тому він бачить тільки один бік дороги?

Ще більше здивувався араб і запитав:

— А який слід залишили фініки?

Бедуїн пройшов уперед кроків двадцять і сказав:

— Подивись на цих мурах, які зібралися тут. Хіба ти не бачиш, що їх привабив сік фініків?

Араб довго мовчав, потім нарешті запитав:

— А час? Як ти міг визначити час?

Бедуїн вказав на пальму і сказав:

— Подивись сюди. Невже ти не бачиш, що твій товариш відпочивав тут зі своїм верблюдом?

— Але як же ти здогадався, що це було три години тому?

Бедуїн знову розсміявся і пояснив:

— Подивись на тінь від пальми. Адже не думаєш же ти, що людина відмовиться від прохолоди і сяде відпочивати на сонці? Звичайно, твій товариш відпочивав у тіні. Я кочівник і знаю, що потрібно близько трьох годин, щоб тінь від місця його привалу перемістилася на те місце, де вона зараз.

↑ Догори

Проникливість бедуїна

Інші казки