Хитрий продавець.
Якась людина стояла на базарі і тримала в руках маленьку скриньку. Він розхвалював свій товар — шматочки олова та жменю подрібнених трав — і запевняв, що будь-який покупець може перетворити це олово на золото.Повз проходив Ахмет. Почувши слова продавця, він зупинився і запитав:
— Як же зробити таке диво?
— Дуже просто, — відповів власник скриньки, — візьми шматок олова і поклади його в горщик, а горщик постав на вогонь. Коли олово розтане, висип туди щіпку подрібнених трав і розмішуй вміст протягом двох годин. І тоді ти побачиш, що на дні горщика з’явиться золотий зливок.
Радісний Ахмет купив у продавця найбільший шматок олова, затиснув у жмені жменю подрібнених трав і вирушив додому. Але не встиг він пройти кілька кроків, як почув, що господар скриньки кличе його. Ахмет повернувся.
— Я забів попередити тебе, — сказав продавець, — коли будеш розмішувати олово, що тане, ні в якому разі не думай про танцюючого білого ведмедя. Інакше в тебе нічого не вийде.
Ахмет засміявся:
— З чого це я раптом почну думати про білого ведмедя? Мені до нього ніякого діла.
Прийшовши додому, Ахмет розповів усе дружині та дочкам і, випровадивши їх із кухні, весело взявся за роботу.
Поклав Ахмет олово в горщик, горщик поставив на вогонь, а коли олово розтануло, висипав туди щіпку трав і почав старанно розмішувати вміст.
Минула година, дві, дві з половиною.
Нарешті дружина, не витримавши більше, привідчинила двері й запитала:
— Ну, як золото — справжнє?
— Не інакше, як сам чорт втрутився в цю справу! — витираючи з чола піт, відповів їй змучений Ахмет. — П’ятдесят три роки я живу на світі, і ніколи не бачив танцюючого білого ведмедя — ні наяву, ні уві сні. А зараз, коли я не повинен думати про нього, він усе мерещиться мені. Він так і танцює скрізь перед моїми очима — на підлозі, на полицях, на столі. Навіть коли я заглядаю в горщик, я й там бачу танцюючого білого ведмедя.