Злий чарівник

Жив-був цар. Хоч він і був одружений, дітей у нього не було. Одного разу він покликав магрибінця, і той сказав:

— Якщо я дам тобі засіб, щоб у твоєї дружини народжувалися діти, ти віддаси мені свого первістка?

Цар відповів:

— Добре.

Тоді магрибінець дав йому дві цукерки — одну зелену, іншу червону — і сказав:

— Ти з’їж зелену, а дружина твоя нехай з’їсть червону.

Цар віддав червону цукерку дружині. Вона з’їла її, завагітніла і народила хлопчика, якого назвали Розумним Мухаммедом. Він був кмітливим, здібним до наук і до того ж мав гарний голос.

Потім цариця народила другого сина, незграбного і нерозумного; його назвали Розумним Алі; а потім народився і третій: той був і зовсім дурним.

Через десять років до царя прийшов магрибінець і сказав:

— Віддай мені обіцяного сина.

Цар пішов до дружини:

— Прийшов магрибінець за нашим первістком.

— Нізащо не віддам його, — сказала мати. — Краще нехай візьме Алі.

— Добре, — відповів цар.

Він покликав Алі і передав його магрибінцю. Той узяв хлопчика і вирушив з ним у дорогу. Йшли вони гірською стежкою до полудня; тут магрибінець запитав Алі:

— Чи не голодний ти і чи не хочеш пити?

— Ми йдемо вже півдня. Як же тут не проголодатися і не захотіти пити? — відповів хлопчик.

Магрибінець узяв його за руку, відвів назад до царя і сказав:

— Ні, це не первісток!

Тоді цар покликав усіх трьох синів. Магрибінець простягнув руку і вказав на Розумного Мухаммеда.

Пройшли вони шлях у половину дня, і магрибінець сказав Мухаммеду:

— Чи не голодний ти і чи не хочеш пити?

— Якщо ти хочеш їсти і пити, то хочу і я, — відповів той.

— Так, ти мій син! — вигукнув магрибінець.

Він тупнув ногою і спустився разом із Розумним Мухаммедом під землю.

Цей магрибінець був злим чаклуном. Спустившись під землю, він привів хлопчика до палацу, що стояв серед саду, приніс йому якусь книгу і сказав:

— Читай!

Розумний Мухаммед узяв книгу, але не міг зрозуміти в ній ані слова. А магрибінець сказав йому:

— Якщо ти не вивчиш цю книгу напам’ять за тридцять днів, я відрубаю тобі голову.

Потім він залишив його і пішов. Двадцять дев’ять днів сидів над книгою Розумний Мухаммед і не міг розібрати ані слова. Тоді він подумав: «Завтра я помру; піду прогуляюся перед смертю садом».

Він вийшов у сад і побачив там дівчину, прив’язану за волосся до дерева.

— Хто тебе прив’язав? — запитав він.

— Чаклун-магрибінець, — відповіла дівчина.

— А за що?

— За те, що я вивчила напам’ять книгу чаклунства.

Тоді Розумний Мухаммед відв’язав дівчину і сказав:

— Мені він теж дав книгу, щоб я вивчив її за тридцять днів; але я не вивчив, і ось завтра я помру.

— Я допоможу тобі, — сказала дівчина, — але, коли магрибінець прийде до тебе, скажи, що ти нічого не зміг вивчити.

І вона почала вчити його за книгою чаклунства, а потім сказала:

— Тепер знову прив’яжи мене за волосся.

Розумний Мухаммед прив’язав її, і вони розлучилися. До кінця наступного дня магрибінець прийшов до Розумного Мухаммеда і запитав:

— Ти вивчив книгу?

— Я не зрозумів у ній ані слова, — відповів юнак.

Тоді магрибінець витягнув свій ніж, відрізав Мухаммеду праву руку і сказав:

— Даю тобі відстрочку ще на тридцять днів; якщо не вивчиш книгу напам’ять, я відрубаю тобі голову.

— Добре, — відповів Мухаммед.

Коли магрибінець пішов, Розумний Мухаммед прочитав три слова з книги чаклунства, і рука його приросла на своє місце. Він знову пішов до дівчини, відв’язав її, і вони стали гуляти садом. І тут вони раптом знайшли три загублені аркуші з книги чаклунства, які магрибінець ось уже сорок років марно шукав. Розумний Мухаммед прочитав їх, і вони з дівчиною змогли піднятися на поверхню землі. Мухаммед привів двох коней, на одного з них він сів сам, а на іншого сіла дівчина.

— Ти поїдь до своїх батьків, а я поїду до своїх, — сказав Мухаммед.

Він приїхав додому і постукав у двері. Мати відчинила йому, зраділа, і вони пробесідували до ранку. А вранці він сказав їй:

— Матусю! Я дам тобі ягня; продай його, але нізащо не продавай мотузку, яка буде на ньому.

Мати взяла ягня і пішла на базар. До неї звернувся господар кав’ярні, торговець ліками.

— Жінко, ти продаєш ягня?

— Купи його, але тільки мотузку я не продам, — відповіла вона.

— Добре. Продаси його за три срібні монети?

— Гаразд, нехай Аллаг пошле тобі удачу, — відповіла жінка.

Торговець ліками, задоволений, узяв ягня.
- Відведу ж я його в подарунок цареві, - сказав він.

І люди, які сиділи в кав'ярні, схвалили слова торговця:
- Правильно, це подарунок, гідний царя.

Торговець ліками приніс тарілку з водою, щоб напоїти ягня. Ягня поставило в тарілку передні ноги. Торговець ударив його. Ягня підняло задні ноги, занурилося у воду - і зникло. Торговець розвів руками:
- Ах! Ягня потонуло в тарілці!

Люди подумали, що торговець збожеволів:
- Треба його відправити до божевільні!

А магрибінець тим часом пішов туди, де залишив Розумного Мухаммеда. Але він не знайшов ні його, ні дівчини і сказав:
- Клянусь Аллахом! Хай би він був на сьомій землі, я приведу його.

І магрибінець вирушив до міста, де жив Розумний Мухаммед. Там він почув народні чутки про ягня, яке потонуло в тарілці. "Це, напевно, витівки Розумного Мухаммеда, - подумав магрибінець. - Треба залишитися тут і підстерігати його".

А хитромудрий Мухаммед наступного дня покликав свою матір і сказав їй:
- Я дам тобі верблюда, продай його на базарі, але ні за що не продавай разом з ним повода, навіть якщо тобі запропонують за нього чотири тисячі золотих монет.

Мати обернулася і побачила перед собою верблюда. Вона взяла його за повід, привела на базар і доручила перекупнику. А магрибінець стояв у цей час на базарі і все бачив.

Коли верблюда було передано, магрибінець звернувся до перекупника:
- Мені потрібен цей повід. Купи для мене верблюда, якщо побажає Аллах, за двадцять тисяч золотих монет. Я візьму лише повід, а верблюда віддам тобі.

Перекупник підійшов до матері Розумного Мухаммеда:
- Продаси верблюда за чотири тисячі золотих монет?
- Нехай Аллах відкриє двері прибутку, - відповіла вона.
- А за п'ять тисяч продаси його? - запитав перекупник.
- Добре, нехай Аллах пошле тобі удачу. Але знай, що повід з верблюдом я продати не можу.
- Нащо тобі цей шматок мотузки? - запитав перекупник. - Візьми за нього ще тисячу золотих монет і продай.

Мати Розумного Мухаммеда зраділа, що може отримати таке багатство, і погодилася.

Магрибінець взяв верблюда, віддав його перекупнику, а повід витягнув і поклав собі в сумку. Він поскакав у степ, радіючи, що Розумний Мухаммед тепер у його руках.

Але Розумний Мухаммед обернувся вороном і злетів угору. Тоді магрибінець перетворився на шуліку і погнався за ним. Так вони летили два дні і дві ночі. Магрибінець почав наздоганяти Розумного Мухаммеда. Але той побачив унизу якийсь сад, спустився і обернувся гранатом на високому дереві.

А цей сад належав султану, батьку тієї дівчини, яку звільнив Мухаммед. Магрибінець пішов до султана:
- Я прошу в тебе один гранат. Хворий близький мені чоловік, і він просить гранатових плодів. А мені сказали, що їх немає ніде, крім твого саду.
- Хіба зараз час для гранатових плодів? - запитав султан.

Магрибінець відповів:
- О султане! Якщо не знайдеш у твоєму саду хоч одного граната, нехай впаде моя голова.

Тоді султан покликав головного садівника і запитав:
- Правда, що у тебе є гранати?
- О пане! Хіба зараз час для гранатових плодів? - здивувався садівник.
- Пропала твоя голова, - сказав султан магрибінцю.

Але той заперечив:
- Накажи садівнику обійти сад і пошукати на деревах.

За наказом султана садівник пішов у сад. На одному з дерев він побачив великий гранат, зрізав його, приніс і віддав султану.

Той подивився на гарний плід і засумнівався, чи варто віддавати його. Він покликав візира:
- Мені не хотілося б віддавати цей гранат магрибінцю.
- А якби в саду не знайшлося граната, хіба ти не відрубав би магрибінцю голову? - запитав візир.
- Так, відрубав би, - відповів султан.
- Значить, гранат належить йому за правом, - сказав візир.

І султан віддав гранат магрибінцю.

Але не встиг магрибінець взяти його, як гранат розколовся, і всі зерна розсипалися в різні боки. Магрибінець миттю обернувся півнем і став кльовати зерна одне за одним. Султан і візир дивилися на все це з подивом.

А Розумний Мухаммед сховався в зернятко, яке закотилося під ніжку трону. Магрибінець продовжував кльовати зерна, доки не скльовував їх усіх. Нарешті він побачив і останнє зерно, в якому було життя Мухаммеда, і вже витягнув шию, щоб схопити його, але зерно раптом перетворилося на кинджал. Кинджал ударив півня в груди і розсік їх навпіл.

Тут Розумний Мухаммед прийняв свій колишній вигляд і поста перед султаном.
- Розкажи, що тут сталося? - запитав султан.

І Розумний Мухаммед розповів йому всю історію від початку до кінця і сказав:
- Це я розплутав волосся твоєї дочки і звільнив її.

Султан покликав свою доньку.
- Донько моя, чи знаєш ти цього чоловіка? - запитав він.

Дівчина відповіла:
- Так, це Розумний Мухаммед, який розплутав моє волосся.
- Якщо він твій рятівник, ти маєш вийти за нього заміж, - вирішив султан.

Він наказав скласти шлюбний договір, і всі веселилися цілих сорок днів.

А Розумний Мухаммед і донька султана стали жити щасливо і виховувати синів і дочок.

↑ Догори

Злий чарівник

Інші казки