Заєць, який переміг кита та слона

Одного вечора заєць вирушив на берег моря. Він почав обнюхувати водорості та із задоволенням їсти ніжні зелені листки. Раптом він побачив неподалік слона та кита, які вели якусь серйозну розмову. Заєць сховався за великим каменем і прислухався до їхньої бесіди.
— Брате мій, слоне, — важливо промовив кит, — ти найбільший і найсильніший серед усіх звірів на суші, а я — найбільший і найсильніший у морі. Чому б нам не об’єднатися і не стати володарями над усіма мешканцями суші та моря? Тоді ніхто не зміг би ні напасти на нас, ні протистояти нашій волі.

Слону дуже сподобались слова кита. Він уявив себе могутнім володарем, якого всі бояться, чиї бажання всі виконують.
— Це чудова думка, — сказав він. — Нехай так і буде.

Слон і кит пішли геть, а заєць залишився сам і почав розмірковувати: «Ці двоє хочуть силою захопити владу над усіма тваринами. Але цьому не бувати. Я доведу, що вони зовсім не такі сильні, як уявляють, і що ми, зайці, ніколи не підкоримося їм».

Глибоко задумавшись, заєць повернувся до лісу. Він придумав, як порушити союз двох велетнів і зберегти усім тваринам свободу. Зібравши своїх друзів, заєць розповів їм про те, що почув, і попросив допомоги. Нехай вони знайдуть міцну довгу мотузку, і тоді всі побачать, що він зробить.

Зайці сплели мотузку, покладаючись у всьому на свого товариша і дозволивши йому діяти, як він хоче.

Той вирушив до кита і скромно та ввічливо промовив:
— О володарю, найсильніший і наймогутніший серед мешканців моря! Чи не зробиш ти ласку допомогти слабкому?

— Говори, маленький і слабкий, — з гідністю відповів кит.
— Моя корова загрузла в багні, і я не можу витягти її — адже я маленький і слабкий. Чи не дозволиш ти прив’язати мотузку до твого сильного хвоста?

Кит трохи подумав і сказав:
— Добре. Прив’язуй.
Заєць прив’язав кінець мотузки до хвоста кита і промовив:
— Тепер, мій пане, я піду і прив’яжу інший кінець до шиї корови. Коли ти почуєш мій сигнал — тягни що є сили.

Потім заєць побіг до слона і зупинився перед ним, шанобливо схиливши голову. Він розповів слонові ту саму історію про корову і спитав з надією:
— Може, ти зробиш ласку допомогти слабкому, який стоїть перед тобою, і врятуєш його корову? Адже, окрім неї, у мене нічого немає.

— Що я повинен зробити, о слабкий і маленький? — запитав слон.
— Дозволь мені прив’язати кінець мотузки до твого сильного хобота, — попросив заєць. — Тобі достатньо раз потягнути, щоб витягти корову з багна.

Слон погодився і приготувався тягнути мотузку за першим сигналом.
Заєць побіг, зібрав своїх товаришів, піднявся на високий пагорб, що знаходився на однаковій відстані між слоном і китом, і затрубив у ріг.

І тут він і його друзі побачили неймовірну картину: слон почав тягнути в один бік, а кит — в інший. Мотузка натягнулася, і жоден з них не міг рухнути з місця. Обидва силача занепокоїлися.
— Яка важка ця корова, — буркнув слон. — Можна подумати, що я вириваю з коренем дерево.
Він спирався спиною до стовбура великої пальми і, видавши гучний рев, потягнув ще сильніше. А кит, відчувши це, подумав: «Мабуть, проклята корова хоче піти під землю. Але їй не втекти від мене».

Він заглибився у воду і різко дернув мотузку.
Так кожен із них наполегливо тягнув у свій бік, а зайці весело сміялися, спостерігаючи, як велетні задихаються від гніву і люті.

Але ось слон кілька разів обмотав мотузку навколо хобота, сильно різко потягнув її і витягнув кита з води. Тоді кит напружився і знову заглибився у морські глибини.
Так повторювалося багато разів, і з кожним разом зусилля обох ставали все наполегливішими. Нарешті вони опинилися на березі і зіткнулися один з одним. Кожен із подивом дивився на іншого, не вірячи своїм очам.

— Так це ти тягнув мене? — заревів слон.
А кит крикнув обурено:
— Ти думаєш, що ти сильніший за мене? Ну, так я доведу, що знайдуться і сильніші за тебе.
І, розгнівані, вони знову з люттю почали тягнути мотузку. Але це тривало недовго. Зайці раптом почули страшний тріск — мотузка розірвалася на дві частини. Кит плюхнувся у море, наче великий камінь, що впав з висоти, а слон покотився, як м’ячик, відкинутий ногою. Так вони і розійшлися, сповнені злоби і ненависті один до одного, відчуваючи сором і незручність. З того часу вони більше ніколи не зустрічалися.

А зайці отримали велике задоволення, ставши свідками цього незвичайного видовища — ганебної поразки двох велетнів, які збиралися панувати над усіма тваринами.

↑ Догори

Заєць, який переміг кита та слона

Інші казки