Хліб і золото

Аббас був бідним фелахом. (Фелах — селянин, землероб). Цілими днями він працював, щоб заробити на прожиття для себе та своєї родини, а у вільні години весь час думав про те, як би знайти скарб, який позбавив би його від злиднів.

Одного разу у дуже спекотний день Аббас, як завжди, працював у полі. Відчувши сильну втому, він сів під дерево і почав мріяти: «Якби Аллаг дав мені чарівну силу, щоб я міг перетворювати все, до чого торкнуся рукою, на золото, — тоді я позбувся б важкої праці і зажив би у повному достатку».

І раптом він почув голос:

— О Аббасе! Зараз ти отримаєш те, про що так сильно мрієш! Поклади свою руку на будь-який предмет — і він миттєво перетвориться на чисте золото.

Аббас не повірив своїм вухам. Але все ж таки простягнув руку до землі і взяв маленький камінець. Щойно він торкнувся його — камінець тут же перетворився на чисте золото. Потім Аббас доторкнувся до іншого каменя — і той теж став золотим.

Аббас дуже зрадів і подумав: «Зараз я піду до міста і перетворю пил і каміння на золото... Потім куплю багато землі, збудую на березі річки палац і оточу його величезним садом... Я куплю прекрасних коней і вдягнуся в розкішний одяг...»

Тут він хотів піднятися, але, відчувши сильну втому, голод і спрагу, зрозумів, що не зможе йти.

«З’їм-но я те, що взяв із собою вранці з дому», — вирішив він і простягнув руку до сніданку, який лежав у маленькому мішечку біля дерева. Аббас узяв коржик, але, поклавши його в рот, відчув метал. І хліб перетворився на золото!

У мішечку залишалася ще цибулина. Аббас поспішно схопив її. Яке ж було його здивування, коли і цибулина стала золотим злитком, який він не міг з’їсти!

Аббас страшно перелякався. Як тепер він буде пити та їсти? Як житиме в цьому світі золотих злитків? Адже так він дуже скоро помре від голоду та спраги, навіть не скориставшись золотом, яке без зусиль дається йому в руки.

Так думав Аббас, уявляючи, як помре в муках від голоду та спраги, коли все, до чого він торкнеться, перетворюється на золото.

Але тут він відкрив очі, побачив себе, що сидить у тіні дерева, і зрозумів, що це був сон. Глибокий зітхання полегшення вирвалося з його грудей; ніби гора впала з його плечей.

— Слава Аллагу, що все це було лише сном! — промовив він.

↑ Догори

Хліб і золото

Інші казки