Гаманець

Жили-були чоловік і жінка, і була в них пара волів, а в сусідів — віз. Ось як настане, бувало, неділя чи якесь свято, то хтось із них бере собі волів і віз та їде до церкви чи в гості, а наступної неділі — інший, так вони між собою й ділились.

Одного разу жінка й каже старому, чиї воли були:
— Відведи волів на базар і продай, а ми собі купимо коней і віз, будемо самі по неділях до церкви та до родичів їздити. Та й то сказати — адже сусід свого воза не годує, а нам доводиться годувати.

Накинув дід мотузку волам на роги й повів. Веде дорогою, аж наздоганяє його чоловік на коні.
— Здорово!
— Здорово!
— А куди ти волів везеш?
— Продавати.
— Поміняй мені волів на коня.
— Давай!

Поміняв він волів на коня, їде на коні. А тут назустріч йому веде чоловік на ярмарок корову.
— Здорово!
— Здорово!
— А куди це ти їдеш?
— Вів я на ярмарок волів продавати, та на коня поміняв.
— Поміняй мені коня на корову.
— Давай!

Помінялись. Веде він корову, а тут чоловік свиню жене.
— Здорово!
— Здорово!
— А куди це ти корову везеш?
— Та вів я на ярмарок волів, та на коня поміняв, а коня на корову.
— Поміняй мені корову на свиню.
— Давай!

Жене він свиню, а тут чоловік веде вівцю.
Розпитали один одного.
— Поміняй свиню на вівцю.
— Давай!

Жене вже дід вівцю, а тут чоловік несе продавати гуся.
Розпитали один одного.
— Поміняй вівцю на гусак.
— Давай!

Пройшов дід трохи з гусаком, несе чоловік півня. Розговорились.
— Поміняй гусака на півня.
— Давай!

Несе дід півня, а тут знайшов чоловік на дорозі порожній гаманець. Розговорились.
— Ось знайшов я гаманець, поміняй півня на гаманець!
— Давай!

Сховав дід гаманець, іде собі на ярмарок. Підходить до міста — треба переїжджати річку на поромі, а йому за перевіз заплатити нічим. Перевізники йому кажуть:
— Даси хоч цей гаманець, то перевеземо.

Віддав він.

А стояв там чумацький обоз. Як дізнались у нього чумаки, за що він виміняв гаманець, стали над ним сміятись.
— Що тобі, — кажуть, — жінка за це зробить?
— Та нічого! Скаже: «Слава Богу, що хоч сам живий вернувся».

Ось і побились вони об заклад: якщо скаже жінка так, віддадуть йому чумаки всі дванадцять навантажених возів та ще й з батогами в додачу. Вибрали одного з обозу та послали до його старої.

Ось приходить він.
— Здорові були!
— А ти про свого старого чула?
— Ні, не чула.
— Та він волів на коня поміняв.
— Ось добре! Воли недорого стоять, якось і зберемося купити.
— Та й коня поміняв на корову.
— Це ще краще: буде в нас молоко.
— Та й корову на свиню поміняв.
— І те добре: будуть у нас поросятка, а то як заговіння чи розговлятись, усе купувати доводиться.
— Та й свиню на вівцю поміняв.
— І те добре: будуть у нас ягнятка та вовна, буде мені що на Спаса прясти.
— Та й вівцю поміняв на гусака.
— І те добре: будуть у нас крашанки та пір'я.
— Та й гусака на півня поміняв.
— О, це ще краще! Буде півник по ранках співати, нас на роботу будити.
— Та й півня на гаманець поміняв.
— І це добре. Як хто що заробить — він, чи я, чи діти, — у гаманець складатимемо.
— Та він і гаманець за перевіз віддав.
— Ну що ж, слава Богу, що хоч сам живий вернувся.

Ось чумакам і нічого робити — довелось віддати всі дванадцять возів.

↑ Догори

Гаманець

Інші казки