Як пастух перехитрив царівну
У царя була донька неймовірної краси та незвичайного розуму. Багато женихів приходило просити її руки, але жоден з них не міг зрівнятися розумом із красунєю. І тоді цар оголосив по всіх землях, що віддасть доньку за того, хто загадає їй три загадки, які вона не зможе розгадати.Але й в інших царствах-державах не знайшлося гідного жениха.
Про незвичайну царівну почув пастух з Карпатських гір.
— Що за диво живе в царських палатах? А раптом я перехитрю її та візьму собі за дружину?! — сказав пастух товаришам.
Із цими словами сів пастух на коня та поїхав до палацу. Захотілося йому води попити. Приляг біля криниці, зачерпнув шапкою води та п’є. Поки пив, кінь хліб у торбі з’їв.
«Ось одна загадка!» — подумав пастух і поїхав далі.
У темному лісі збився з дороги. Став до дерев придивлятися, з якого боку мох росте, щоб знайти дорогу. Знайшов і подумав:
«Ось друга загадка!»
І поїхав далі. Дуже хотілося йому знайти в лісі ще й третю загадку. І бачить пастух мисливця, який цілиться в зайця.
«Ось і третя загадка!» — зрадів хлопець.
Минуло багато днів, багато ночей, поки дістався пастух до царського палацу.
— Приїхав я, добрий царю, доньку твою сватати!
— Мою доньку? — здивувався цар. — Багато хотіло мати її своєю дружиною, та розуму в них не вистачало!
— А я засватаю!
Царю сподобався хлопець, і наказав він відчинити перед пастухом царські ворота. Привели його до царівни. Вона навіть не глянула на пастуха. Каже:
— Слухаю твої загадки!
— Перша загадка: хліб з’їв коня.
Скільки царівна не гадала, розгадати не змогла.
— Не знаю! — каже.
— Хліб з’їв коня, царівно моя, це так: був у мене кінь, я заробив його за багато років праці. Одного разу він з’їв хліб із моєї торби, а хліб був отруєний. От і загинув мій бідний кінь — виходить, хліб його з’їв.
Вислухала царівня казку і сказала, що таке могло бути.
— Гарна загадка. Я б ніколи не розгадала.
— Друга загадка: глухі й сліпі, а дорогу показують. Думає царівна, думає і знову не може розгадати.
— І цю не розгадаю.
— Це дерева, царівно, — відповів пастух. — Ми в лісі по деревах дізнаємося, де північ, а де південь.
Знову погодилася царівна, що загадка правильна.
— Яка ж третя загадка? — питає вона.
— Є і третя: м’ясо втекло, а залізо залишилося на місці.
Скільки розумна царівна не ламала голову, але розгадати третю загадку не змогла.
— І цієї не відгадаю, — зізналася дівчина.
— Мисливець стріляв у зайця, — каже хлопець. — Заєць утік, а мисливець із рушницею залишився на місці.
Хотів цар чи не хотів, але віддав доньку за простого хлопця з Карпатських гір, який виявився розумнішим за царських синів.
Інші казки
