Про курку, що несла золоті яйця
Жили-були дід та баба, і була в них курка Ряба. Три роки вони курку годували, з дня на день яєчка від неї чекали.Рівно через три роки знесла їм курка яєчко, і було те яєчко не просте, а золоте. Радіють дід і баба, не знають, що з цим яєчком робити, своїм очам не вірять, що курка золоте яєчко знесла.
Спробували його розбити, а воно таке міцне — не розбивається. Дід бив-бив, не розбив, баба била-била, не розбила. Поклали яєчко на полицю; пробігала мишка, хвостиком зачепила, упало на стіл яєчко і — розбилося. Дід плаче, баба плаче, а курка кудкудаче:
— Не плач, діду, не плач, бабо, я знесу вам інше, не просте, а золоте, тільки три роки почекайте.
Дід і баба зібрали золоті шкаралупки і продали їх жидам. Грошей отримали небагато. Хотілося їм поставити нову хату, та грошей не вистачило, треба було ще три роки чекати, щоб на хату вистачило. Прочекали вони тиждень, прочекали другий, прочекали і третій, дуже довго їм здавалося, чекати набридло.
Ось і каже дід бабі:
— Знаєш що, стара? Чим нам чекати цілих три роки, давай ми одразу заріжемо курку і дістанемо з неї золоте яйце. А там воно, мабуть, не одне, може їх там штуки три, а то й чотири. Ось і заживемо тоді, буде в нас нова хата, земельки купимо і кланятися нікому не будемо.
— Ох, і правда, дідусю, давай заріжемо! Зарізали курку, але жодного яєчка в середині не виявилося. Знову стали дід із бабою плакати.
Висунула мишка голову з нори і каже:
— Не плач, діду, не плач, бабо, сховайте вашу курку в садочку, на перехресті, почекайте три роки, а потім викопаєте на тому місці скарб. Та зарубіть собі на носі, щоб пам’ятати до самої смерті, що все, чого ви побажаєте, не відразу здійснюється.
Закопала баба курку біля саду на перехресті, якраз біля порослі, оськнула для прикмети палицю. Чекають рік, чекають другий — не вистачає терпіння, захотілося їм якнайшвидше викопати скарб. Вже настав і третій рік, а вони все чекають. Ось баба і каже дідові:
— А давай ми, дідусю, подивимося.
— Не поспішай, старо, почекай трохи, тут уже небагато лишилося. Довше чекали, тепер менше лишилося чекати.
— Та ні, старий, ми нічого й чіпати не будемо, ми тільки подивимося, чи накльовується там наш скарб.
— Диви, старо, щоб не зіпсувати всю справу.
— Не бійся, дідусю, нічого поганого не буде.
Пішли вони з заступом у сад. Копали-копали і викопали цілу купу золотих жуків. Загуділи жуки і розлетілися на всі боки.
Так і лишилися дід із бабою жити в старій хаті, не довелося їм нової поставити.
А мишка висунула з нори голову і каже:
— Ви от старі вже, а дурні. Чого не почекали, поки три роки виповняться? Була б вам велика купа червонців, а тепер вони всі розлетілися.
Інші казки
