Пташиний цар – Кук

Першим старшим серед птахів був Кук. Наказала йому дружина зібрати всіх птахів і зробити з їхніх кісток гніздо. Усі злетілися, тільки ворона нема. Кук вийшов і питає:

— Усі птахи на місці?

Відповідають:

— Ворони нема.

Немає його день, немає другого — сидять птахи два дні, не ївши. На третій день прилітає ворон.

— Де ти був? — питає його Кук.

— По світу літав, розглядав, чого більше: гір чи долин.

— Чого ж більше?

— Долин.

— Брешеш! — каже. — Має бути порівну.

— Ні, долин більше, адже я ту гору долиною вважаю, де вода стоїть.

Відпустив Кук птахів покормитися і наказав на другий день усім зібратися.

Злетілися на другий день усі птахи, одного ворона нема. Кук вийшов і питає:

— Усі птахи на місці?

— Ворони, — кажуть, — нема.

Немає його день і другого немає. Сидять уже птахи два дні, не ївши. На третій день прилітає ворон. Кук вийшов і питає:

— Де ти був?

— Дерева рахував: яких більше — сухих чи зелених?

— І яких же більше?

— Сухих, — каже.

— Брешеш! Зелених більше.

— Ні, — каже, — сухих більше. Адже я те дерево сухим вважаю, на якому хоч одна гілка суха.

Відпустив Кук птахів покормитися і наказав усім на другий день зібратися.

На другий день злетілися знову всі птахи, а ворони нема. Чекають його день, чекають другий — нема ворона. На третій день прилітає ворон. Кук його питає:

— Ти де був?

— По світу літав.

— Що ж ти робив?

— Рахував, кого більше: жінок чи чоловіків.

— Кого ж більше? Жінок чи чоловіків?

— Жінок, — каже, — більше.

— Брешеш, — каже.

— Ні, жінок більше. Адже я того чоловіка жінкою вважаю, який жінку слухається.

Кук і задумався: "Погано, що хотів я дружину послухатися!" — і сказав їй, що більше її вже не буде слухатися.

Збунтувалися птахи і вирішили обрати старшого. Перелякався Кук, сховався в нору. Сокіл каже:

— Я його вб'ю, тільки покличте його назовні! А стояв над тією норою дуб. Почала зозуля дражнити Кука. Підлетіла до нори і все:

— Ку-ку! Ку-ку!

Кук розсердився, виліз із нори. Вона на дерево. Він у нору. Злетіла зозуля з дерева, підлетіла до нори:

— Ку-ку! Ку-ку!

Розсердився Кук, знову виліз із нори. Вона на дерево. Кук знову сховався в нору. А вона знову:

— Ку-ку! Ку-ку!

Кук і втретє погнався за нею і сів на сук. Тут сокіл і вбив його. Кук упав. Не знають птахи, що він убитий. Зозуля все нижче підлітає і все:

— Ку-ку! Ку-ку!

Він мовчить. Вона тоді:

— Хі, хі! Ку-ку-ку по Куку.

І став Сокіл на місце Кука. А зозуля ще як летіла Кука дражнити, то яєчко знесла. Взялися інші птахи його висидіти. От з тієї пори вона на своїх яйцях і не сидить.

↑ Догори

Пташиний цар – Кук

Інші казки