Брехун
Було чи не було — жив один цар. Оголосив той цар по всій країні:— Якщо хто вигадає таку казку, що я скажу: «Це брехня», тому я віддам половину свого царства.
Приходить пастух. Говорить:
— Довгих літ цареві! У мого батька була булава, якою він діставав до неба і перемішував зорі.
— А що тут дивного? — відповідає цар. — У мого діда була люлька, так він бувало один кінець візьме в рот, а іншим прикурює від сонця.
Пастух подряпався в потилицю і пішов. Приходить кравець. Говорить:
— Уже ти прости мене, царю, збирався я прийти раніше, та запізнився. Вчора сильний дощ ішов, гроза розігралася, і блискавкою розірвало небо. От я й ходив зашивати його.
— Добре діло зробив, — каже цар. — Тільки зашив ти ненадійно — сьогодні вранці знову дощик моросив.
Пішов і кравець ні з чим. Входить бідняк-селянин, а під пахвою у нього міра.
— Тобі чого треба? — питає цар.
— Ти мені винен міру золота, от я й прийшов за ним.
— Міру золота? Брехня це! Не винен я тобі ніякого золота!
— А раз це брехня, віддавай мені половину царства!
— Ні-ні, правду ти говориш, — хотів викрутитися цар.
— Якщо правду кажу — відсипай міру золота.
Інші казки
