Глечик із золотом
Чув я чув від наших старих, старі наші чули від своїх дідів, а їх діди — від своїх старих, що колись жив бідняк-орач, і був у нього лише клаптик землі та пара волів.І раптом восени у цього орача-бідняка гинуть воли. А коли настала весна й прийшов час орати й сіяти, без волів він не міг працювати і віддав землю в оренду сусідові.
Став цей сусід орати, і раптом плуг його наштовхнувся на щось тверде. Дивиться він і бачить великий глиняний глечик, повний золота. Кидає він волів і плуг і біжить до господаря землі.
— Еге, світ очам твоїм! — каже. — У твоїй землі знайшовся глечик із золотом, іди забирай його!
— Ні, брате, це золото не моє, — відповідає господар. — Ти взяв у мене землю, ти ореш, і все, що в землі, — твоє. Золото знайшов — нехай буде золото, все одно воно твоє — бери!
Починають сперечатися: один твердить — золото твоє, інший — ні, твоє. Спереч розгорається, починається бійка. Ідуть до царя із скаргою. Як почув цар про глечик із золотом, очі в нього так і загорілися. Каже:
— Не твоє золото і не його. Глечик із золотом знайшли в моїй землі — значить, він мій.
І цар із своєю свитою поспішає туди, де знайшли глечик. Приходить, наказує відкрити його і бачить: глечик повний змій! У жаху й лютості повертається цар до палацу й наказує покарати зухвалих орачів, які насмілилися обдурити його.
— О государю, нехай триває життя твоє, — закричали нещасні, — за що ти хочеш погубити нас? У глечику немає жодних змій — там лише золото... чисте золото!
Цар посилає своїх людей перевірити. Люди йдуть, повертаються й кажуть — у глечику золото!
— Ой! — дивується цар, а сам думає: «Мабуть, я не розгледів як слід або не той глечик бачив».
І знову йде він туди, відкриває глечик, а в ньому знову повно змій. Що за диво? Ніхто не може зрозуміти. І цар наказує зібрати всіх мудреців свого царства.
— Розтлумачте, — каже, — мудреці, що це за диво? Орачі знайшли в землі глечик із золотом. Іду я туди — у глечику змії, йдуть вони — він повний золота. Що це може означати?
— Не гнівайся, о государю, на наші слова. Цей глечик із золотом даруваний бідним орачам за їхню працьовитість і чесність. Коли йдуть вони — знаходять золото, це нагорода їм за чесну працю. А коли йдеш ти і хочеш вкрасти чужу долю — замість золота знаходиш змій.
Цар здригається і слів не знаходить у відповідь.
— Добре, — каже він нарешті. — А тепер вирішіть: кому з них належить золото?
— Звичайно, господареві землі! — вигукує орач.
— Ні, тому, хто орав землю! — заперечує господар землі.
І знову починається перепалка.
— Гаразд-гаразд, постривайте, — зупиняють їх мудреці. — Чи немає в вас дітей — сина чи дочки?
І виявилося, що в одного є син, а в іншого дочка. Тоді мудреці вирішують: одружити молодих і глечик із золотом віддати їм. Батьки погоджуються, усі задоволені. Сварка закінчується — починається весілля. Сім днів і сім ночей святкують вони весілля. А глечик із золотом, отриманий у дар за працьовитість і чесність, віддають вони своїм дітям. Золото — молодятам, а змії — жадібному цареві.
Інші казки
