Чорна сорочка
У деякому царстві жив багатий купець. Помер купець і залишив трьох синів на віку. Два старші щодня ходили на полювання.Одного разу взяли вони з собою й молодшого брата, Івана, на полювання, завели його в глухий ліс і залишили там — з тим, щоб усе батьківське майно поділити між собою, а його позбавити спадщини.
Іван — купецький син довгий час блукав лісом, їв ягоди та коріння; нарешті вибрався на рівнину і на тій рівнині побачив дім.
Увійшов у кімнати, ходив, ходив — нікого немає, всюди пусто; тільки в одній кімнаті стіл накритий на три прибори, на тарілках лежать три хліби. Іван — купецький син відкусив від кожного хліба по маленькому шматочку і сховався за двері.
Раптом прилетів орел, ударився об землю і став молодцем; за ним прилетів сокіл, за соколом горобець — ударилися об землю й обернулися теж добрими молодцями. Сіли за стіл їсти.
— А хліб у нас початий! — каже орел.
— І то правда, — відповідає сокіл, — мабуть, хтось до нас у гості завітав.
Стали гостя шукати-викликати. Говорить орел:
— Покажись нам! Якщо ти старий дід — будеш нам рідним батьком, якщо добрий молодець — будеш рідним братом, якщо ти стара — будеш матір'ю рідною, а якщо красна дівчина — назвемо тебе рідною сестрицею.
Іван — купецький син вийшов із-за дверей, його ласкаво прийняли й назвали своїм братом. На другий день орел почав просити Івана — купецького сина:
— Послужи нам службу — залишся тут і рівно через рік у цей самий день накрий стіл.
— Добре, — відповідає купецький син, — буде виконано.
Віддав йому орел ключі, дозволив всюди ходити, на все дивитися, тільки одного ключа, що на стіні висів, брати не наказав.
Після того обернулися добрі молодці птахами — орлом, соколом і горобцем — і полетіли.
Іван — купецький син ходив одного разу по двору і побачив у землі двері за міцним замком; захотілося туди заглянути, став ключі пробувати — жоден не підходить; побіг у кімнати, зняв із стіни заборонений ключ, відкрив замок і відчинив двері.
У підземеллі стоїть богатирський кінь — у всьому вбранні, по обидва боки сідла дві сумки причеплені: в одній — золото, в іншій — дорогоцінні камені.
Почав він коня гладити: богатирський кінь ударив його копитом у груди і викинув із підземелля на цілу сажень. Через це Іван — купецький син спав без пам’яті до того самого дня, коли мали прилетіти його названі брати.
Як тільки прокинувся, він замкнув двері, ключ на старе місце повісив і накрив стіл на три прибори. Ось прилетіли орел, сокіл і горобець, ударилися об землю і стали добрими молодцями, привіталися й сіли обідати.
На другий день сокіл почав просити Івана — купецького сина: послужи-но службу ще один рік! Іван — купецький син погодився.
Брати полетіли, а він знову пішов по двору, побачив у землі інші двері, відкрив їх тим самим ключем. У підземеллі стоїть богатирський кінь — у всьому вбранні, по обидва боки сідла сумки причеплені: в одній — золото, в іншій — дорогоцінні камені. Почав він коня гладити; богатирський кінь ударив його копитом у груди і викинув із підземелля на цілу сажень. Через це Іван — купецький син спав без пам’яті стільки ж часу, як і раніше.
Прокинувся в той самий день, коли брати мали прилетіти, замкнув двері, ключ на стіну повісив і приготував стіл.
Прилітають орел, сокіл і горобець; ударилися об землю, привіталися й сіли обідати.
На другий день зранку горобець почав просити Івана — купецького сина: послужи-но службу ще один рік! Він погодився.
Брати обернулися птахами і полетіли. Іван — купецький син прожив цілий рік сам-насам і, коли настав призначений день, накрив стіл і чекає братів.
Брати прилетіли, ударилися об землю й стали добрими молодцями; вийшли, привіталися й пообідали.
Після обіду каже старший брат, орел:
— Дякую тобі, купецький сину, за твою службу; ось тобі богатирський кінь — дарую з усією збруєю, і з золотом, і з дорогоцінними каменями.
Середній брат, сокіл, подарував йому іншого богатирського коня, а молодший брат, горобець, — сорочку.
— Візьми, — каже, — цю сорочку куля не бере; якщо надінеш її, ніхто тебе не подолає!
Іван — купецький син надів ту сорочку, сів на богатирського коня й поїхав сватати за себе Олену Прекрасну; а про неї було по всьому світу оголошено: хто переможе Змія Горинича, за того їй заміж іти. Іван — купецький син напав на Змія Горинича, переміг його і вже збирався затиснути йому голову в дубовий пень, та Змій Горинич почав благати:
— Не вбивай мене до смерті, візьми до себе на службу; буду тобі вірним слугою!
Іван — купецький син зжалівся, взяв його з собою, привіз до Олени Прекрасної і незабаром одружився з нею, а Змія Горинича зробив кухарем. Одного разу купецький син поїхав на полювання, а Змій Горинич звабив Олену Прекрасну і наказав їй дізнатися, чому Іван — купецький син такий мудрий і сильний. Змій Горинич зварив міцного зілля, а Олена Прекрасна напоїла тим зіллям свого чоловіка й почала розпитувати:
— Скажи, Іване — купецький сину, де твоя мудрість?
— На кухні, у вінику. Олена Прекрасна взяла той віник, прикрасила різними квіточками й поклала на видиме місце. Іван — купецький син повернувся з полювання, побачив віник і питає:
— Навіщо цей віник прикрасила?
— А тому, — каже Олена Прекрасна, — що в ньому твоя мудрість і сила заховані.
— Ох, як же ти дурна! Невже моя сила і мудрість можуть бути у вінику?
Олена Прекрасна знову напоїла його міцним зіллям і питає:
— Скажи, милий, де твоя мудрість?
— У бика на рогах. Вона наказала позолотити бику роги.
На другий день Іван — купецький син повернувся з полювання, побачив бика й питає:
— Що це значить? Навіщо роги позолочені?
— А тому, — відповідає Олена Прекрасна, — що тут твоя сила і мудрість заховані.
— Ох, як же ти дурна! Невже моя сила і мудрість можуть бути в рогах?
Олена Прекрасна напоїла чоловіка міцним зіллям і знову почала його розпитувати:
— Скажи, милий, де твоя мудрість, де твоя сила?
Іван — купецький син і видав їй таємницю:
— Моя сила і мудрість ось у цій сорочці. Після того заснув.
Олена Прекрасна зняла з нього сорочку, а самого порубала на дрібні шматки і наказала викинути в чисте поле, а сама стала жити з Змієм Гориничем. Три дні лежало тіло Івана — купецького сина по чистому полю розкидане; вже ворони злетілися клювати його. На ту пору пролетіли повз орел, сокіл і горобець, побачили мертвого брата.
Кинувся сокіл униз, спіймав вороненя і сказав старому ворону:
— Принеси швидше мертвої і живої води. Орел, сокіл і горобець склали тіло Івана — купецького сина, оббризнули спершу мертвою водою, а потім живою. Іван — купецький син встав, подякував їм, вони дали йому золотий перстень. Лише Іван — купецький син надів перстень на руку, як одразу обернувся конем і побіг на двір Олени Прекрасної.
Змій Горинич дізнався про це, наказав спіймати цього коня, поставити в стайню і на другий день зранку відрубати йому голову.
У Олени Прекрасної була служниця; шкода їй стало такого славного коня, пішла в стайню, сама гірко плаче й примовляє:
— Ох, бідний коню, тебе завтра стратитимуть. Провіщав їй кінь людським голосом:
— Приходь завтра, красна дівчино, на місце страти, і як бризне моя кров на землю, заступи її своєю ніжкою; потім збери цю кров разом із землею і розкинь навколо палацу.
Зранку повели коня стратити; відрубали йому голову, кров бризнула — красна дівчина заступила її своєю ніжкою, а потім зібрала з землею і розкинула навколо палацу; того ж дня навколо палацу виросли славні садові дерева.
Змій Горинич віддав наказ вирубати ці дерева і спалити всі до одного.
Служниця заплакала і пішла в сад востаннє погуляти-подивитися. Провіщало їй одне дерево людським голосом:
— Послухай, красна дівчино! Як почнуть сад рубати, ти візьми одну трісочку і кинь у озеро. Вона так і зробила, кинула трісочку в озеро — трісочка обернулася золотим качуром і поплила водою.
Прийшов на те озеро Змій Горинич — захотів поохотився, — побачив золотого качура. «Дай, — думає, — живцем спіймаю!»
Зняв із себе чудову сорочку, що Івану — купецькому синові горобець подарував, і кинувся в озеро. А качур все далі, далі, завів Змія Горинича вглиб, зірвався — і на берег, обернувся добрим молодцем, надів сорочку і вбив змія.
Після того прийшов Іван — купецький син до палацу, прогнав Олену Прекрасну, а на її служниці одружився і став з нею жити-поживати, добра наживати.
Інші казки
