Джонні-Пончик

Жили-були на світі дід із бабою, і був у них синок. Якось вранці баба замісила тісто, зліпила пончик і посадила його в піч, щоб він спекся.
— Ти дивись за Джонні-Пончиком, поки ми з батьком будемо на городі працювати, — сказала вона синові.
І батько з матір’ю пішли горнувати картоплю, а сина залишили дивитися за піччю. Але йому це незабаром набридло. Раптом він чує якийсь шум, глянув на піч і бачить — дверцята печі самі собою відчиняються, і вискакує звідти Джонні-Пончик.

Як покотиться Джонні-Пончик просто до відчинених дверей! Хлопчик кинувся їх зачиняти, але Джонні-Пончик виявився спритнішим — викотився за двері, перекотився через поріг, зіскочив зі сходів і покотився дорогою. З усіх ніг погнався за ним хлопчик, кличучи батьків. Ті почули крик, кинули свої мотики й теж пустилися в погоню. Але Джонні-Пончик уже був далеко і незабаром зник із виду. А дід із бабою та хлопчик так задихалися, що сіли на лавку, щоб перевести дух.

Ось покотився Джонні-Пончик далі і незабаром прикотився до двох робітників, що копали колодязь. Робітники перестали працювати і питають:
— Куди поспішаєш, Джонні-Пончику?
А Джонні-Пончик їм у відповідь:
— Я від діда втік, я від баби втік, від хлопця втік, і від вас я втечу!
— Від нас? Ну це ми ще подивимося! — сказали робітники.
Кинули кирки і погналися за Джонні-Пончиком.
Але куди там! Хіба його наздоженеш? Довелося робітникам сісти біля дороги, щоб перепочити.

А Джонні-Пончик покотився далі і незабаром прикотився до двох землекопів, що канаву рили.
— Куди поспішаєш, Джонні-Пончику? — запитали вони.
А Джонні-Пончик їм знову своє:
— Я від діда втік, я від баби втік, від хлопця втік, від двох робітників втік, і від вас теж втечу!
— Від нас? Ну це ми ще подивимося! — сказали землекопи.
Кинули заступи і теж погналися за Джонні-Пончиком. Але Джонні-Пончик котився швидше. Побачили землекопи — не спіймати їм Джонні-Пончика, залишили погоню і сіли відпочити.

А Джонні-Пончик покотився далі і незабаром прикотився до ведмедя.
— Куди поспішаєш, Джонні-Пончику? — запитав ведмідь.
А Джонні-Пончик відповідає:
— Я від діда втік, я від баби втік, від хлопця втік, від двох робітників втік, від землекопів втік, і від тебе я втечу!
— Від мене? — заревів ведмідь. — Ну це ми ще подивимося!
І ведмідь як пуститься своїми ногами, як пришпорить за Джонні-Пончиком! Але той біг собі без огляду, і незабаром ведмідь так відстав, що й сам побачив — не наздогнати йому втікача. Ну, і розтягнувся біля дороги, щоб перепочити.

А Джонні-Пончик покотився далі і незабаром прикотився до вовка.
— Куди поспішаєш, Джонні-Пончику? — запитав вовк.
А Джонні-Пончик йому своє:
— Я від діда втік, я від баби втік, від хлопця втік, від двох робітників втік, від землекопів втік, від ведмедя втік, і від тебе я втечу-у-у!
— Від мене? — огризнувся вовк. — Ну це ми ще подивимося!
І вовк пустився всією міццю за Джонні-Пончиком. Але той котився все швидше і швидше, так що вовк теж відчаяся наздогнати його і ліг відпочити.

А Джонні-Пончик покотився далі. І незабаром прикотився до лисиці, що тихенько лежала біля тину.
— Куди поспішаєш, Джонні-Пончику? — запитала лисиця ласкавим голосом.
А Джонні-Пончик знову:
— Я від діда втік, я від баби втік, від хлопця втік, від двох робітників втік, від землекопів втік, від ведмедя втік і від вовка втік. Від тебе, лисичко, я теж втечу-у-у!
Тут лисиця нахилила голову набік і каже:
— Не розчую я щось, Джонні-Пончику. Підійди-но ближче!
Джонні-Пончик підкотився до лисиці і голосно прокричав:
— Я від діда втік, я від баби втік, від хлопця втік, від двох робітників втік, від землекопів втік, від ведмедя втік і від вовка втік. Від тебе, лисичко, я теж втечу-у-у!
— Ніяк не розчую. Підійди ще трохи ближче! — попросила лисиця тихим голосом.
А сама витягнула в бік Джонні-Пончика шию і приклала лапу до вуха.
Джонні-Пончик підкотився ще ближче, нахилився до самого вуха лисиці і прокричав що було сили:
— Я від діда втік, я від баби втік, від хлопця втік, від двох робітників втік, від землекопів втік, від ведмедя втік і від вовка втік. Від тебе, лисичко, я теж втечу-у-у!
— Від мене? Ну ні! — гавкнула лисиця і миттю схопила Джонні-Пончика своїми гострими зубами.

↑ Догори

Джонні-Пончик

Інші казки