Його величність король Томас
Жив у тихому селі на півдні Англії один чоловік. Він служив церковним дзвонарем і жив із дружиною при церкві у дуже затишному будиночку з каміном.Був у них кіт — чорний, як вугілля, тільки біла пляма на грудях. Кота звали Томас.
Одного зимового вечора церковний дзвонар щось довго не повертався додому. Дружина сиділа біля каміну і в’язала, а старий Том грівся біля вогню. Вона вже давно закип’ятила чай, чайник давно встиг охолонути, а чоловік усе не повертався.
Нарешті він увірвався в будинок, зовсім захеканий, і закричав:
— Хто такий Том Тілдрам?
Він був так схвильований, що дружина запитала:
— Та що трапилося?
— Ти не повіриш, яка дивна історія сталася зі мною тільки що! — сказав чоловік.
— Ну, то сідай і розказуй!
І вони сіли біля вогню, а старий Том між ними, і чоловік почав:
— Я сьогодні лагодив паркан, той, що ближче до лісу, ти знаєш. Отже, я вже майже все закінчив, як раптом почув гучне «няв!».
— Няв! — сказав Томас.
— Ось-ось, саме так, — кивнув чоловік. — Я озирнувся і бачу... Ах ні, ти все одно мені не повіриш. Дев’ять чорних котів, зовсім чорних, як вугілля, тільки біла пляма на грудях, ну точнісінько як наш Том, так урочисто, поважно несуть... Ну, як ти думаєш — що? Маленьку чорну труну! Вкриту чорним оксамитом, а на кришці — золота корона. Один кіт підходить до мене і каже: «Няв!»
— Няв! — сказав Том.
— Ось-ось, саме так, — продовжив чоловік. — Дивиться на мене і каже: «Передай Тому Тілдраму, що старий Тім Толдрам помер».
— Подивись на нашого Тома! — вигукнула тут дружина.
Але не встигла вона закінчити, як їхній улюблений кіт Том підскочив, вигукнув:
— О небеса! Старий Тім Толдрам відійшов, значить, тепер я — король!
І, не додавши більше ні слова, стрибнув у камін і зник назавжди...
Інші казки
