Як Майкл Скот до Риму ходив
Ось вам ще одна історія про Майкла Скотта, знаменитого чарівника, який прославився своїми чудесами; того самого, що розколов навпіл Ейлдонські гори. За старовинним звичаєм, прийнятим серед освічених і благочестивих людей Шотландії, щороку до Риму до папи римського відправляли посланця, щоб той дізнався у його святості, на яке саме число припадає перший день Масляної.Людям було дуже важливо знати точний день, бо від цього залежало, коли святкувати всі інші церковні свята протягом року. Відразу після Масляної починався Великий піст, а через сім тижнів наставала Пасха. І так далі, одне свято за іншим протягом усіх дванадцяти місяців.
Трапилося одного разу, що ця честь поїхати до Риму випала на долю Майкла Скотта. А оскільки він у цей час був надто зайнятий, то зовсім забув, яку святую справу йому доручили, і затягнув зі своєю подорожжю аж до Стрітення, тобто до останнього свята перед Масляною.
Не можна було гаяти жодної секунди. Якби хтось із звичайних смертних отримав пропозицію здійснити подорож до Риму і назад за такий мізерний час, він би відповів, що тільки божевільний на це погодиться, а він ще при здоровому глузді. Але для Майкла Скотта це було дрібницею.
Він встав раніше і вирушив на зелений лужок, де паслися чарівні скакуни — у кожного на чолі горіла біла зірка, а величезні очі їх блищали яскравіше за золото.
— З якою швидкістю ти можеш мчати? — запитав Майкл Скотт у першого скакуна на зеленому лузі.
— Зі швидкістю вітру!
— Не підійде, — сказав Майкл і поставив те саме питання другому скакуну.
— Швидше за вітер! — відповів той.
— Для мене це повільно! — сказав Майкл.
— А я лечу як березневий вихор! — сказав третій скакун.
— Занадто повільно! — сказав Майкл і підійшов до останнього скакуна. — Ну, а ти швидко бігаєш? — запитав він його.
— Швидше, ніж гарненька дівчина міняє коханих! — відповів скакун.
— Ось це мені підходить! — зрадів Майкл і, не бавлячись, сів на коня, і вони вирушили до Риму.
Вони летіли, немов на крилах, через суші та моря. Цок-цок, цок-цок, тільки іскри летіли з-під копит — по білих гребенях хвиль, по снігових вершинах гір, по зелених пагорбах. Цок-цок, цок-цок! Швидше за час! І ось уже сірі скелі та бурхливі моря залишилися позаду, і Майкл Скотт на золотих крилах ранкового світанку опустився на площу перед папським палацом у Римі.
Не гаючи часу, Майкл передав папі вісточку, що певний шотландець чекає його біля дверей, і папа римський одразу прийняв його у своїй приймальній залі.
— Я посланець вірних тобі шотландців, які просили дізнатися, поки ще не минуло Стрітення, коли цього року почнеться Масляна, — сказав йому Майкл.
— Ти трохи запізнився, — сказав папа. — Тепер тобі ніяк не встигнути повернутися до Шотландії до того, як мине Стрітення.
— О, у мене ще купа часу, — заперечив Майкл. — Усього кілька хвилин тому я був у своїй рідній Шотландії. І ось я тут. Отже, і назад повернуся так само швидко.
— Усього кілька хвилин тому! — скрикнув папа римський. — Ніколи не повірю! Чим ти це доведеш?
Тут Майкл і простягнув папі свій берет, який зняв із поваги до його святості.
— Бачите сніг на ньому! — каже він. — Це сніг із шотландських гір, де ще стоїть зима.
— Тоді це справжнє чудо! — скрикнув папа. — І хоча я не вірю в чудеса, я все ж дам тобі відповідь на питання, заради якого ти сюди прийшов. Масляна завжди починається в перший понеділок першого місяця весни за місячним календарем.
Майкл був просто в захваті від такої відповіді. Раніше посланці приносили з Риму лише одну відповідь: Масляна цього року почнеться точно в такий-то день. А Майклу вдалося дізнатися секрет, як папа визначає цей день, — ось удача!
— Дякую вам, ваша святосте, — сказав Майкл і тут же вирушив назад.
Сівши на чарівного скакуна, він дістався до Шотландії так само швидко, як із Шотландії до Риму, і повідомив свою новину землякам.
Інші казки
