Крихітка Метті і король
Крихітка Метті була пастушкою. Щоранку вона виганяла овець на пасовисько. Іноді вона блукала з ними полями та пагорбами, але найбільше їй подобалося пасти їх біля дороги.У ті часи в цій країні правив чудовий молодий король, і одного разу вирішив цей король вирушити в подорож у пошуках нареченої; вона мала бути гарною, шляхетного походження, а перш за все королівська наречена мала бути скромною, працьовитою та щирою. На менше король не погодився б. Так він вирішив, сів одного ранку на коня і вирушив у дорогу.
Їхав він, їхав, і дорога привела його до того місця, де Крихітка Метті пасла своїх овець. Побачивши маленьку пастушку, король ввічливо з нею привітався і сказав:
– Нехай благословить тебе Господь, Крихітко Метті, як ти поживаєш?
– Добре, дякую, – відповіла Крихітка Метті, – хоч і вдягнена я в лахи. Але коли я вийду заміж за короля, то одягатимуся лише в чисте золото!
– Ніколи цьому не бувати, – сказав король.
– О, ні, саме так і буде, – заперечила Крихітка Метті.
І король поїхав далі. Їхав він, їхав, поки не дістався до чужоземного королівства, і закохався він там у чужоземну принцесу. Вона була дуже гарна, і всі навколо лише й говорили про її скромність. Король попросив її руки і, отримавши згоду, запропонував своїй нареченій до весілля відвідати його королівство. Потім він щасливий вирушив додому. Минуло трохи часу, і принцеса з чужоземного королівства виїхала з пишною свитою до королівства свого нареченого. Їхала вона, їхала, поки дорога не привела її прямо до того місця, де Крихітка Метті пасла овець. Побачивши маленьку пастушку, принцеса гордовито привіталася з нею і сказала:
– Добрий день, Крихітко Метті, як поживає король?
– Добре, – відповіла Крихітка Метті, – але біля порогу його палацу є камінь, і цей камінь визначає характер будь-якої людини, яка на нього ступила.
Принцеса поїхала далі і незабаром дісталася до королівського палацу. Ледь вона наступила на камінь біля порогу, як почувся голос:
«Пане, не обманюйтеся обличчям і одягом!
Стережіться, скромність її надумана!
Придивіться до неї, мілорде,
Скромності вірте, а не словам!»
Почувши, що сказав камінь, король принцесу й бачити не захотів. Його наречена має бути справді скромною! І поїхала принцеса, як і приїхала, ні з чим.
Через деякий час король вирішив знову вирушити на пошуки нареченої. Рано вранці він сів на коня і виїхав з воріт палацу.
І знову їхав він, їхав, поки дорога не привела його до того місця, де Крихітка Метті пасла овець. Побачивши маленьку пастушку, він ввічливо привітався і сказав:
– Нехай благословить тебе Господь, Крихітко Метті, як ти поживаєш?
– Добре, дякую, – відповіла Крихітка Метті, – хоч і вдягнена я в лахи. Але коли я вийду заміж за короля, то одягатимуся лише в чисте золото!
– Ніколи цьому не бувати, – сказав король.
– О, ні, саме так і буде, – сказала Крихітка Метті.
І король поїхав далі. Їхав він, їхав, поки нарешті не приїхав до ще одного чужоземного королівства, де закохався в іншу чужоземну принцесу. Вона була ще прекраснішою, ніж перша, і далеко розносилася чутка про її працьовитість. Король попросив її руки і, отримавши згоду її батька, запросив свою наречену нанести візит до його королівства перед весіллям. Потім він щасливий вирушив додому.
Незабаром принцеса з чужої країни вирушила з гордовитими супутниками в гості до короля. Їхала вона, їхала, поки дорога не привела її до того місця, де Крихітка Метті пасла овець. Побачивши маленьку пастушку, принцеса гордо привіталася з нею і сказала:
– Добрий день, Крихітко Метті, як поживає король?
– Добре, – відповіла Крихітка Метті, – але біля порогу його палацу є камінь, і цей камінь визначає характер будь-якої людини, яка на нього ступила.
Принцеса поїхала далі і незабаром дісталася до королівського палацу. Ледь вона наступила на камінь біля порогу, як почувся голос: «Пане, не обманюйтеся обличчям і одягом! Стережіться, працьовитість її надумана! Придивіться до неї, мілорде, Працьовитості вірте, а не словам!» Почувши, що сказав камінь, король свою наречену й слухати не захотів. Адже його дружина справді має бути працьовитою! І довелося принцесі, палаючи від сорому, повертатися додому. Так зазнала краху і ця весілля.
Через деякий час король втретє вирушив мандрувати світом у пошуках нареченої. Одного ранку він сів на коня і вирушив у дорогу.
І знову їхав він, їхав, поки не зустрів Метті, яка пасла овець. Побачивши маленьку пастушку, він ввічливо з нею привітався і сказав:
– Нехай благословить тебе Господь, Крихітко Метті, як ти поживаєш?
– Добре, дякую, – відповіла Крихітка Метті, – хоч і вдягнена я в лахи. Але коли я вийду заміж за короля, то одягатимуся лише в чисте золото!
– Ніколи цьому не бувати, – сказав король.
– О, ні, саме так і буде, – сказала Крихітка Метті.
І король поїхав далі. Їхав він, їхав, поки не приїхав до третього іноземного королівства, де закохався ще в одну іноземну принцесу. Вона була ще кращою за попередніх, і люди по всій країні говорили про її щирість. Король попросив її руки і, отримавши згоду, запросив наречену відвідати його королівство перед весіллям. Після цього він щасливий поїхав додому.
Незабаром іноземна принцеса з розкішною свитою вирушила з візитом до його королівства. Їхала вона, їхала, поки дорога не привела її прямо до того місця, де Крихітка Метті пасла овець. Побачивши маленьку пастушку, принцеса гордовито привіталася з нею і сказала:
– Добрий день, Крихітка Метті, як почувається король?
– Добре, – відповіла Крихітка Метті, – але біля порогу його палацу є камінь, і цей камінь визначає характер будь-якої людини, яка ступить на нього.
Іноземна принцеса не повірила і поїхала далі. Але ледве вона доїхала до королівського палацу і ступила на камінь біля порогу, як почувся голос:
«Пане, не дозвольте себе обдурити обличчям і одягом!
Бережіться, щирість її надумана!
Придивіться до неї, мілорде,
Щирості вірьте, а не словам!»
І знову весілля не відбулося. Адже наречена короля має бути щирою! І довелося іноземній принцесі, палаючи від сорому, так і не вийшовши заміж, повертатися додому. А король вирушив на пошуки нареченої востаннє. Рано вранці він сів на коня і поїхав. І знову їхав він, їхав, поки не зустрів Крихітку Метті, яка пасла овець. Побачивши маленьку пастушку, він ввічливо привітався з нею і сказав:
– Нехай Господь благословить тебе, Крихітка Метті, як ти поживаєш?
– Добре, дякую, – відповіла Крихітка Метті, – хоч і вдягнена я в лахміття. Але коли я вийду заміж за короля, то буду носити тільки чисте золото!
– Ніколи цьому не бути, – сказав король.
І король поїхав далі, поки не доїхав до дуже далекого королівства, де закохався ще в одну іноземну принцесу. Та принцеса була прекраснішою за всіх, і всюди йшла чутка про її скромність, працьовитість і щирість. Попросив король її руки, отримав згоду, а потім запросив свою наречену вшанувати його візитом до його королівства перед весіллям. Після цього він щасливий і задоволений поїхав додому. Через деякий час іноземна принцеса вирушила з розкішною свитою в гості до свого нареченого. Дорога привела її до пасовища, де Крихітка Метті пасла своїх овець. Побачивши маленьку пастушку, принцеса гордовито привіталася з нею і сказала:
– Добрий день, Крихітка Метті, як почувається король?
– Добре, – відповіла Крихітка Метті, – але біля порогу його палацу є камінь, і цей камінь визначає характер будь-якої людини, яка ступить на нього.
Почувши це, іноземна принцеса задумалася, а потім запитала Крихітку Метті, чи не зможе вона поїхати до королівського палацу замість принцеси. Крихітка Метті із радістю погодилася. Вона швидко зняла з себе своє лахміття і, одягнувшись у шовки та оксамит принцеси, поїхала до королівського палацу. Коли вона наступила на камінь біля порогу, почувся голос:
«Будьте уважні, мілорде, вона – інша!
Вона щира, скромна, працьовита!
Вона – втілення вашого ідеалу,
І кращої ви ніколи не знайдете!»
– Тоді я одружуся тільки з нею і ні з ким більше, – сказав король, почувши ці слова. А щоб не помилитися і ні з ким не переплутати свою наречену, він надів їй на голову золотий обруч. Потім він відіслав наречену додому і пообіцяв, що дуже скоро за нею приїде. Коли Крихітка Метті повернулася на ту галявину, де паслися її вівці, вона повернула прекрасний одяг іноземній принцесі і знову переодяглася у своє старе лахміття. А щаслива принцеса поїхала додому чекати свого судженого.
І наречений не змусив себе довго чекати. Одного прекрасного ранку він сів на коня і поїхав за нареченою. Як і раніше, дорога привела його до тієї галявини, де Крихітка Метті пасла овець. Побачивши гарну маленьку пастушку, король ввічливо привітався з нею і сказав:
– Нехай Господь благословить тебе, Крихітка Метті, як ти поживаєш?
– Добре, дякую, – відповіла Крихітка Метті, – хоч і вдягнена я в лахміття. Але коли я вийду заміж за короля, то буду носити тільки чисте золото!
– Ніколи цьому не бути, – сказав король.
– О, ні, саме так і буде, – сказала Крихітка Метті.
І, сказавши це, вона схилила голову, і щось заблищало у її волоссі.
Підійшов король ближче, і що ж він бачить? На голові у Крихітки Метті той самий обруч, який він поклав на голову своєї нареченої. Король одразу все зрозумів. І, побачивши, що ніколи не знайти йому дівчини прекраснішої, він посадив Крихітку Метті до себе на коня і повіз до свого королівського палацу. Так сталося, що Крихітка Метті стала королевою і з того часу носила тільки чисте золото.
Інші казки
