Лисиця та Пустельга
Пустельга грілася на сонечку, сидячи на теплих каміннях біля річки, і не помітила, як до неї підкралася руда Лисиця. Раз! — і одним стрибком Лисиця опинилася біля задрімавшої пташки і схопила її в свої пазурі.— Не їж мене, Лисице! — благала Пустельга. — Відпусти мене, і я тобі знаєш яке яйце знесу — більше твоєї голови!
Лисиця вирішила, що спіймала не звичайну пташку, а особливу, і так їй захотілося отримати незвичайне яйце, що вона відпустила маленьку пташку.
А Пустельга злетіла на дерево і, почувши себе в безпеці, почала дражнити дурну Лисицю:
— Не знесу я тобі яйце більше твоєї голови, не можу я знести таке яйце! Але зате можу дати тобі три поради. Запам’ятай їх, вони тобі знадобляться. Моя перша порада: пустим байкам не вірь! Друга: з мухи не зробиш слона. І третя… — Пустельга подивилася на голодну Лисицю і закінчила: — Спіймала, так тримай!
Інші казки
